-- В такому раз╕ я повинен вас затримати! - шериф зл╕з з коня.
-- Н╕, ви не на тих накинулися. Якщо ви це зараз не припините, я буду вимушений...- але не встиг Джон договорити, як його вдарили чимось важким по голов╕ ╕ в╕н втратив св╕дом╕сть.
Коли чолов╕к прийшов до тями то зрозум╕в, що в╕н прикутий кайданами до ст╕ни. Дев╕д лежав б╕ля нього без тями. У Джона сильно розколювалась голова в╕д удару. В╕н озирнувся навколо, щоб усв╕домити, куди потрапив. Вони опинились у звичайн╕с╕ньк╕й тюремн╕й камер╕, п╕длогу яко╖ встеляла брудна солома.
-- Дев╕де, ти мене чу╓ш ? - загукав Джон.
-- Нам потр╕бно зв╕дси вибиратися, - ледь чутно прошепот╕в той, розплющивши оч╕.
В цей момент двер╕ в'язниц╕ в╕дчинились ╕ всередину зайшло дво╓ наглядач╕в. Два амбали зняли ланцюги, але залишили кайдани на ногах полонених. Здорован╕ вивели ╖х з камери ╕ повели по довгому коридору. Коли Джон п╕дняв голову догори, то побачив дивовижну картину: над ним звисала велика кам'яна стеля з тисячами л╕хтар╕в, так що св╕тло засл╕пляло все навкруги. Коридор, по якому вони йшли, був сво╓р╕дним мостом, п╕д яким була темна безодня, оповита непроглядною ╕млою.
Пройшовши до к╕нця коридору, полонен╕ спустилися вниз по кам'яних сходах. П╕длога була вологою ╕ слизькою, тому ступати треба було обережно, щоб не п╕дсковзнутися. Кайдани п╕д ногами дзвен╕ли в╕д кожного поруху. Амбали провели в'язн╕в до дверей ╕ зачинили ╖х за собою. Перед ними повстала розк╕шна простора к╕мната, що нагадувала середньов╕чний бенкетний зал. Посередин╕ стояв великий круглий ст╕л, на якому знаходилось чимало розк╕шних страв. За столом ╖х уже чекав шериф.
-- С╕дайте, люб╕ гост╕,- промовив в╕н.
-- Ви не той за кого себе вида╓те, - сказав Джон, прис╕даючи за ст╕л.
-- Браво, ви розкусили мене, м╕стере См╕т! - чолов╕к зайшовся см╕хом. Облиште Джоне прикидатися, що ви не розум╕╓те у чому справа. Я побував не в одному т╕л╕ ╕ вс╕ думки, тих кого я вбив, ус╕ ╖хн╕ спогади знаходяться в мо╖й голов╕. Вони розпов╕ли дуже багато ц╕кавих речей про вас.
-- Я знаю хто ви,- об╕звався Дев╕д. - ваша раса назива╓ться асим╕лятори. Коли ви знищу╓те жертву, захопивши ╖╖ житт╓ву енерг╕ю, то сам╕ перетворю╓тесь в не╖, прийнявши ту саму форму. Але , як правило, так╕ ╕стоти не можуть довго перебувати в одному т╕л╕ ╕ ╖м потр╕бно пост╕йно харчуватися. Признавайтесь, що ви задумали?
-- Зна╓те що? Я готовий з вами чимось под╕литися, якщо будемо задавати питання один одному, - запропонував шериф. Отже нав╕що ви тут? Ви прийшли завадити мо╖м планам?
-- Н╕. Я опинився тут випадково, бо...- раптом Джон глянув на руку, на як╕й не було браслету.
-- Не це шука╓ш? - захихикала ╕стота, д╕стаючи браслет.
-- Чому ти одразу нас не вбив? - запитав Дев╕д.
-- Ц╕каве запитання. Коли тут появився м╕стер См╕т я не м╕г наразити наш план на небезпеку, прийнявши його форму. Але я м╕г би скористатися з його браслету, щоб перем╕ститися куди забажаю. З його допомогою можна було б захопити б╕льше н╕ж одну крих╕тну планету. Але справа в тому, що браслет може вза╓мод╕яти лише з людським ДНК. На жаль, наш╕ т╕ла видозм╕нен╕, тому ми не можемо ним користуватися. - пояснив шериф. - Тому я запитаю один раз: "Ви допоможете мен╕? Так чи н╕?"
-- Гаразд ми зг╕дн╕, якщо ви чесно в╕дпов╕сте на питання: "Як ви потрапили сюди" ? - запитав Дев╕д.
-- Ми зд╕йснили авар╕йну посадку в цьому м╕сц╕. Наша група проробила довгий шлях через пустелю перш н╕ж опинилася тут, проте воно того було варте, - шериф задоволено потер руки. - Тепер ми зможемо захопити якусь високорозвинену цив╕л╕зац╕ю на Альфа Центавр╕. Тож до роботи. Якщо ви спробу╓те мене обдурити, мо╖ слуги не залишать н╕чого живого на ц╕й н╕кчемн╕й планет╕.
-- Я так ╕ думав, - м╕стер Стюарт кивнув у сл╕д асим╕лятору, який д╕став браслет ╕ одягнув його на руку Дев╕да.
-- Н╕ не роби цього! Ти зрадиш вс╕х! - Джон кип╕в в╕д ярост╕, але два здоровила так м╕цно тримали його, що вс╕ пручання були марними.
-- Не хвилюйся так! Все буде добре! - заперечив Дев╕д, вводячи координати на браслет╕.
В цю мить обо╓ зникли з поля зору. Раптом ззаду пролунало два гучних постр╕ли ╕ Джон побачив мокрого, як хлющ, м╕стера Стюарта, який стояв з посм╕шкою до вух, зн╕маючи кайдани.
-- Нам потр╕бно швидше зв╕дси вибиратися, бо я вже запустив механ╕зм самознищення головного реактора, адже ц╕ ╕стоти не можуть пост╕йно тримати всю отриману ╕нформац╕ю в голов╕, тому залежать в╕д нього. Якщо знищити головний реактор, асим╕лятори не зможуть б╕льше жити, бо не буде кому регулювати ╖хн╕ електромагн╕тн╕ поля в норм╕. Тож надягай св╕й браслет ╕ мерщ╕й т╕ка╓мо зв╕дси.
Ще мить ╕ вони вже були у селищ╕. Раптом земля п╕д ногами почала гуркот╕ти.
-- Забираймося зв╕дси! ╤ в╕зьми п╕столет, тоб╕ ще пригодиться, - Дев╕д взяв Джона за руку, але другий почав пручатися.
-- Н╕ ми повинн╕ врятувати ╕нших...- м╕стер См╕т з╕тхнув ╕ зупинився.
-- На це не ма╓ часу! - загукав другий.
-- Ти помиля╓шся час ╓ завжди.
Джон прислухався до внутр╕шнього ╓ства. В╕н серцем в╕дчував, що може врятувати тих, хто ще не зазнав перетворення. Раптом браслет сам по соб╕ зблиснув блакитним полум'ям ╕ на ньому з'явились координати.
Джон опинився в селищ╕ якраз в той момент, коли його ╕ Дев╕да натовп людей повол╕к незрозум╕ло куди. Т╕, хто не розум╕в, що в╕дбува╓ться стояли осторонь, переглядаючись м╕ж собою. Коли натовп людей з в'язнями в╕ддалився, Джон вир╕шив д╕яти ╕ почав збирати вс╕х ╕ говорити ╖м, щоб покинули м╕стечко. В╕н страшенно ризикував, бо кожен з них м╕г виявитись асим╕лятором.
Спершу н╕хто не зрозум╕в, що в╕дбува╓ться, як раптом над м╕стом нависла хмара с╕ро╖ маси. В розпач╕ люди почали т╕кати в р╕зн╕ сторони. Джон вир╕шив звернути увагу тварюки на себе ╕ почав стр╕ляти в не╖ з п╕столета так, що аж зд╕йнялися ╕скри в небо. С╕ра маса кинулась наздоганяти Джона, нападаючи г╕гантською хвилею. Це спрацювало ╕ чолов╕к чимдуж почав т╕кати, петляючи з╕ сторони в сторону. Т╕, хто не встиг сховатися в╕д монстра, помирали ╕з жахливими криками, коли ╖х поглинула г╕гантська с╕ра маса.
Джон продовжував стр╕ляти по с╕р╕й мас╕, але це т╕льки б╕льше ╖╖ роз╕злило. В╕д постр╕л╕в вона вже не була такою жвавою, тому цей час м╕стер См╕т хот╕в використати, щоб знайти Мер╕. Серед цього хаосу в╕н б╕г по вуличках ╕ спод╕вався знайти ╖╖ живою, але ж╕нки н╕де не було.
Раптом на одному з поворот╕в Джон побачив, як Мер╕ ╕з сво╖м сином. Вони б╕гли по дороз╕ у пошуках схованки, як раптом погляди Мер╕ ╕ Джона зб╕глися. На мить вона зупинилася ╕ щось крикнула йому, але чолов╕к не почув ╖╖ слова через шум ╕ хаос навколо. Неспод╕вано зв╕дкись взявся пром╕нь с╕ро╖ маси, що трощив усе на сво╓му шляху, наближаючись до Мер╕. Джон вистр╕лив у с╕рий пром╕н, намагаючись знищити його, але б╕льш╕сть куль пролет╕ло мимо, лише злегка зачепивши монстра. Мер╕ прикрила сво╖м т╕лом сина, прийнявши весь удар на себе. Мертве т╕ло ж╕нки, пронизане с╕рою масою, впало на пильну дорогу. Вона продовжувала м╕цно стискати сина за руку. Хлопчик дивився на мертву мати ╕ на його оч╕ накотилися г╕рк╕ сльози. Джон шалено закричав ╕ зробив к╕лька постр╕л╕в у потвору. С╕рий пром╕нь в╕дступив, бо вже знайшов нову легкодоступну жертву.
Взявши дитину за руку, Джон ╕ хлопчик поб╕гли до виходу з м╕ста. Оглянувшись назад, Джон пом╕тив лише бездиханне т╕ло Мер╕ ╕ ╖╖ в╕дкрит╕ оч╕, наповнен╕ жахом. Ц╕ оч╕ в╕н запам'ятав на все життя. На його обличч╕ лився пот╕к сл╕з. Його щастя було зруйновано.
* * *
Дев╕д отороп╕в, коли побачив, як Джон зника╓ у блакитному спалаху. В╕н оговтався, коли почув дикий рев. Земля здригнулась п╕д ногами, утворюючи тр╕щини. Дев╕д чимдуж кинувся до виходу. Ударною хвилею його в╕дкинуло на п╕сочний пагорб. П╕днявся стовп пилу ╕ п╕ску, так що н╕чого не можливо було розглед╕ти. Коли все проясн╕ло, в╕н побачив ру╖ни п╕сля землетрусу. М╕сто знесло вщент, залишивши лише нер╕вн╕ вибо╖ни з розтрощеними будинками. Раптом хтось взяв його за плече. Дев╕д обернувся ╕ побачив перед собою Джона, в якого на очах котилися сльози. В╕н тримав за руку сина Мер╕.