-- Щось з вами двома негаразд. Вигляда╓те якимись бл╕дими.
-- Не кожного дня бачиш нап╕вмертвого чолов╕ка на узб╕чч╕, - промовив Захар╕й.
-- Гаразд, докладн╕ше поговоримо в в╕дд╕лку, - промовив Харв╕, бо вони п╕д'╖хали до л╕карн╕. - Залишайтесь в машин╕.
Вони при╖хали до л╕карн╕. Коли Харв╕ витяг Джона ╕ покинув автомоб╕ль, Аб╕гель ╕ Захар╕й перезирнулися.
-- Що будемо робити дал╕? - запитала ж╕нка.
-- Чекати Харв╕.
-- Не клей дурня! Що робити з Джоном?
-- Н╕чого. Ми по╖демо в в╕дд╕лок, Харв╕ нас опита╓ ╕ пот╕м по╖демо додому. Головне, що ми врятували Джона.
-- Зда╓ться Харв╕ в╕дшукав би його ╕ без нашо╖ допомоги. Х╕ба ми не просто так зам╕шан╕ в ц╕й ╕стор╕╖?
-- ╤ що ти пропону╓ш? Хочеш витягти Джона з-п╕д варти? Не думаю, що цього разу його пом╕стять в при╓мну палату з в╕кнами. Якщо, я написав, що в╕н не помре в ст╕нах в'язниц╕, значить так ╕ буде.
-- Але ти не зна╓ш цього точно.
-- ╤ що ти пропону╓ш?
-- Якщо це не вигадка ╕ ми справд╕ зустр╕ли Джона См╕та, я пропоную пров╕рити цю теор╕ю. Елл╕ розпов╕ла м╕стеру См╕ту, що його чекатимуть у визначеному м╕сц╕. Ми в╕дправимося до перехрестя В╕лсон ╕ Коверт-стр╕т. Якщо все правда, оп╕вноч╕ ми зустр╕немо людину, яка розкри╓ та╓мницю загадкового листа. Якщо ж це лише ╕стор╕я з книги, то ми в╕дправимось назад в Гренв╕ль, але будемо впевнен╕, що зробили все, що було в наших силах.
-- Згоден.
Коли повернувся Харв╕, утрьох вони по╖хали до пол╕цейського в╕дд╕лку. По одному в╕н опитав Захар╕я ╕ Аб╕гель, записав ╖хн╕ дан╕ ╕ в╕дпустив. Детектив пов╕рив у ╖хню вигадану ╕стор╕ю без т╕н╕ сумн╕в╕в в голов╕.
Коли пара покинули пол╕цейський в╕дд╕лок, на м╕сто насувалися сут╕нки. С╕ре примарне небо розр╕зало багряне св╕тло сонця. До п╕вноч╕ ще було багато часу, тому вони вир╕шили прогулятися вуличками Нью-Йорка. Спершу супутники прогулялися Централ Парком. Вже вечор╕ло. Перш╕ зор╕ засяяли над кронами високих дерев. Захар╕й запропонував п╕ти в кафе ╕ скоротати там час. Вони вибрали м╕сце неподал╕к перехрестя В╕лсон ╕ Коверт-стр╕т. В при╓мн╕й атмосфер╕ кав'ярн╕ грала спок╕йна музика. Аб╕гель ╕ Захар╕й просид╕ли там, аж до закриття. О 11 ╖х попросили покинути заклад.
П╕д св╕тлом н╕чних л╕хтар╕в вони йшли до перехрестя. Вулички опуст╕ли. Захар╕й пом╕тив, що на роз╕ сто╖ть Харв╕ П╕нк. В руц╕ в╕н тримав запалену сигарету, тютюновий дим виходив з його рота. Супутники заб╕гли в провулок.
-- Думаю, що в╕н не встиг нас пом╕тити, - сказала Аб╕гель.
-- Якого б╕са в╕н тут робить? - здивувався Захар╕й.
-- Напевно Елл╕ розпов╕ла йому про лист.
-- Треба зал╕зти на верх╕вку будинку. Так нам краще буде видно, що в╕дбува╓ться навколо ╕ Харв╕ П╕нк нав╕ть не пом╕тить нашо╖ присутност╕.
Супутники забралися на с╕рий дах невеличко╖ буд╕вл╕. Зв╕дти добре було видно перехрестя ╕ Харв╕, який стояв на роз╕ ╕ курив цигарку. Л╕хтар╕ спотворили його т╕нь. На неб╕ сяяв жовтий повний м╕сяць. Коли було без двадцяти хвилин дванадцята, на перехрест╕ не залишилось людей. Лише одинока т╕нь Харв╕ стояла ╕ курила чергову сигарету.
Залишилось п'ять хвилин до п╕вноч╕. Напруження зростало. Перехресток залишався безлюдним. Захар╕й л╕чив останн╕ хвилини на сво╓му годиннику. Стр╕лки пов╕льно просувались вперед. Наступила дванадцята, але н╕хто так ╕ не з'явився. Харв╕ перестав палити. В╕н притулився до холодно╖ ст╕ни. Пара вир╕шила почекати ще деякий час. Через 5 хвилин п╕сля оп╕вноч╕ з'явився чолов╕к. Його темний силует наближався до перехрестя. Захар╕й тихо розбудив Аб╕гель, яка встигла задр╕мати. Харв╕ теж почув кроки чоб╕т. В╕н п╕днявся ╕ подивився на незнайомця, що йшов по асфальтован╕й дороз╕. На обличч╕ м╕стера П╕нка з'явився вираз жаху ╕ безпорадност╕.
-- Як вас звати, сер? - запитав незнайомець.
-- Харв╕ П╕нк, - глухим хрипким голосом промовив чолов╕к.
-- Х╕ба вам не говорили, м╕стере П╕нк, що небезпечно ходити оп╕вноч╕ безлюдними вуличками? - запитав темний силует.
-- Ви погрожу╓те мен╕? - здивувався Харв╕ ╕ витягнув п╕столет. - Я детектив ╕ розсл╕дую одну справу. Якщо не будете в╕дпов╕дати на мо╖ питання, я застосую зброю!
-- Не люблю, коли мен╕ погрожують, - промовив незнайомець.
Його рука витягнулась в довге щупальце ╕ почала кружляти навколо детектива. Харв╕ вистр╕лив всю обойму п╕столета у незнайомця. Але ╕стот╕ це не принесло н╕яко╖ шкоди. Темний силует пов╕льно наближався до м╕стера П╕нка. Чорне щупальце обвило т╕ло детектива.
-- Що ти таке?! - ╓дине, що вирвалося у Харв╕ перед тим, як його силует зник в н╕чн╕й темряв╕.
З уст Аб╕гель вирвався зойк. ╤стота пом╕тила людей, що визирали з даху буд╕вл╕.
-- Не називай свого ╕мен╕ ╕ не дивися в оч╕ ц╕й ╕стот╕, - попередив Захар╕й.
-- Зв╕дки ти зна╓ш? - запитала Аб╕гель.
-- Саме так я опишу силу цього незнайомця, коли ми повернемось додому.
Постать схопила щупальцями супутник╕в ╕ опустила на землю. Пот╕м два чорних промен╕ знову перетворились на руки.
-- Хто ви? - запитав незнайомець.
-- Назвися перший, - сказав Захар╕й, притуливши долонею сво╓ обличчя.
-- Можете називати мене м╕стер М╕днайт. У мене нема╓ справжнього ╕мен╕. А як звати цю прекрасну лед╕?
-- Ми не будемо говорити сво╖х ╕мен, - попередила Аб╕гель, спрямувавши погляд на с╕рий асфальт.
-- Як забажа╓те, - промовив м╕стер М╕днайт.
-- Нав╕що ви вбили Харв╕ П╕нка? - запитав Захар╕й.
-- Я не вбивав його, а в╕дправив цього набридливого чолов╕ка в М╕жреальн╕сть. Там в╕н втихомирить св╕й гонор.
-- Отже М╕жреальн╕сть ╕сну╓. Це правда. - промовила Аб╕гель.
-- А хто сказав, що все це вигадка? - риторично запитала ╕стота. - Покаж╕ть мен╕ цього безумця ╕ я сам проведу його туди.
-- Ми прийшли не за цим, - сказав Захар╕й. - Нам потр╕бна допомога.
-- Чого ж ви бажа╓те, смертн╕? - запитав м╕стер М╕днайт.
-- Ми ма╓мо врятувати одного чолов╕ка. - в╕дпов╕ли вони хором.
-- Пам'ятайте, що моя сила д╕йсна до першо╖ ноч╕. У вас залишилось не б╕льше сорока хвилин. - промовила ╕стота. - Подумайте про нього, а я в╕дкрию прох╕д.
Незнайомець п╕д╕йшов до цегляно╖ ст╕ни будинки. Темними щупальцями в╕н витягав цеглини, поки не з'явився прох╕д. Аб╕гель й Захар╕й пройшли кр╕зь морок. М╕стер М╕днайт зайшов у середину ╕ замурував прох╕д.
Вони опинились у палат╕, де лежав непритомний Джон. До нього п╕д'╓днали капельницю. Його т╕ло нагадувало бл╕дий скелет, обтягнутий шк╕рою. В лихоманц╕ в╕н боровся, находячись на гран╕ життя ╕ смерт╕.
-- Зможете його вил╕кувати? - запитала Аб╕гель.
-- Звичайно, - промовив м╕стер М╕днайт.
В╕н простягнув сво╖ щупальця до т╕ла Джона. М╕стер См╕т здригнувся ╕ в╕дкрив оч╕. Його обличчя набуло розового в╕дт╕нку. Рани на т╕л╕ почали заживати. М╕стер М╕днайт обережно витягнув клапан капельниц╕.
-- Ви друз╕ Джона См╕та? - запитала ╕стота.
-- Так, - погодились вони.
-- Я кожного дня оп╕вноч╕ чекаю, коли в╕н з'явиться на перехрест╕. ╤ доля нарешт╕ звела нас разом.
-- Я знову марю? - запитав Джон, приходячи до тями.
-- Н╕, - заявив незнайомець, - нам час забиратися зв╕дси.
В╕н наказав пройти ╖м кр╕зь двер╕ палати.
-- Що нам тепер робити з Джоном? - запитав Захар╕й.
-- Ви сам╕ винн╕, що вплутались в цю ╕стор╕ю, - промовила ╕стота. - Коли пройдете кр╕зь двер╕, ви все зрозум╕╓те.
Аб╕гель ╕ Захар╕й п╕дхопили Джона за боки ╕ зайшли в двер╕. М╕стер М╕днайт залишився один. ╤стота лягла на м╕сце Джона ╕ накрилася ковдрою. М╕стер М╕днайт голосно заволав. В к╕мнату ув╕рвався оф╕цер пол╕ц╕╖. В╕н тримав на готов╕ зброю. Оф╕цер побачив бл╕дий силует Джона, що непорушно валявся на л╕жку.
-- Гей, покидьку, ти живий? - запитав оф╕цер. - Не думай жартувати з╕ мною, сучий сину.
Чолов╕к п╕д╕йшов до гангстера ╕ пров╕рив його пульс. В╕н був мертвий. М╕стера М╕днайта забавляло дивитися, як оф╕цер пров╕ря╓ його пульс. Чолов╕к покликав л╕кар╕в, щоб т╕ п╕дтвердили д╕агноз. М╕стера М╕днайта запакували в темний м╕шок ╕ в╕двезли в морг. Коли вс╕ п╕шли, в╕н вил╕з назовн╕.