-- Я в╕дчуваю, що тут хтось ╓! Можливо я з╕йшла з розуму, але дайте знак, якщо мене чують. Тут страшно ╕ самотньо. Мен╕ потр╕бна допомога. Не ма╓ сенсу говорити дал╕. Я вже збожевол╕ла ╕ розмовляю ╕з собою. Дайте знак, прошу.
-- Треба придумати спос╕б, щоб зв'язатися з Аб╕гель. - промовив Дев╕д, зак╕нчивши дивитися в╕део.
-- У тебе ╓ як╕сь ╕де╖? - запитав Джон.
-- Ми можемо бачити ╖╖ кр╕зь камеру. Отже, ╕сну╓ ймов╕рн╕сть, що вона може контактувати через електронн╕ пристро╖.
-- Можна спробувати записати наш╕ голоса ╕ ув╕мкнути для не╖ пов╕домлення. Х╕ба ж не так сп╕лкуються з привидами?
-- Хороша ╕дея. - погодився Дев╕д. - Якщо ми можемо бачити привида, може Аб╕гель зможе почути нас.
Агенти придумали ╕ записали власне пов╕домлення:
-- Ми приготували це послання 18 травня 2011 року для Аб╕гель Штраус. Аб╕, якщо ти почу╓ш, хоча б щось з цього дай знак. До тебе звертаються Джон См╕т ╕ Дев╕д Стюарт. Це в╕дпов╕дь на тво╓ пов╕домлення. Ми заф╕ксували тебе на камер╕ ╕ хочемо допомогти. На жаль, нам поки не в╕домо, як це зробити.
Чолов╕ки програли пов╕домлення дек╕лька раз. Пот╕м вони под╕лилися результатами з Патерсонами.
-- Вперше ми почули ╖╖, - признався Б╕лл.
-- Хтось ран╕ше ф╕ксував присутн╕сть полтергейсту в вашому дом╕? - запитав Джон.
-- Т╕, хто приходив, робили ритуали по вигнанню дух╕в, але н╕хто не намагався досл╕дити це надприродне явище, - запевнила Кет.
Чолов╕ки попрощалися ╕ домовились прийти сюди завтра о т╕й же годин╕. Дев╕д в╕дправив рапорт у ВОРТЕКС. Кер╕вництво прийняло р╕шення д╕стати ляльку з арх╕ву ╕ прислати в будинок. Це зможе допомогти у вир╕шенн╕ справи.
Наступного дня агенти принесли ляльку в д╕м Патерсон╕в. Вони пояснили, що це важливо для справи. Коли ╕грашку занесли на кухню, агенти пом╕тили, як контури ляльки почали св╕титись блакитним сяйвом. В ц╕й к╕мнат╕ ╕снував слабкий контакт м╕ж лялькою ╕ Аб╕гель.
Дев╕д п╕дготував запис для перегляду. Йому вдалося вилучити зв╕дти текст: "Я отримала ваше пов╕домлення. Врятувати мене зв╕дси практично неможливо. Мо╓ т╕ло давно мертве. П╕сля смерт╕ я потрапила у жахливе м╕сце. Цей св╕т схожий на чорно-б╕лий ф╕льм. С╕рий кра╓вид ╕ непроглядна н╕чна темрява - це лише початок вс╕м жахам, що мешкають тут. На шляху мен╕ траплялись чудовиська: г╕гантськ╕ павуки, темн╕ постат╕, що ховаються в т╕н╕, божев╕льн╕ люди, що мешкають в цьому св╕т╕ та ╕нш╕ потвори. Якщо ╓ спос╕б полегшити мо╖ муки, то поквапитися. Я не зможу довго ховатися в цьому дом╕, бо мене скоро викриють."
Джон ╕ Дев╕д, дослухавши пов╕домлення, д╕стали камеру ╕ пристр╕й для запису голосу. За барною ст╕йкою як завжди сид╕ла Аб╕гель. Вона притулилась головою до стола. Зображення на мон╕тор╕ стало ч╕тк╕шим. Можливо лялька допомагала покращити зв'язок ╕з нею. Агенти вир╕шили пров╕рити теор╕ю, що сп╕лкування в╕дбува╓ться завдяки механ╕чним пристроям.
-- Аб╕гель ми знову тут, - промовив Джон кр╕зь вбудований м╕крофон. Звук пролунав надто голосно. В╕д неспод╕ванки ж╕нка здригнулась.
-- Голоси в мо╖й голов╕ повернулись? - запитала Аб╕гель.
-- Знайди щось на чому можна писати. Це допоможе нам швидше сп╕лкуватися, - порадив Дев╕д. - Намагайся писати великими л╕терами ╕ тримати листки навпроти барно╖ ст╕йки, щоб ми могли добре прочитати написане. На жаль ми можемо бачити лише тво╓ зображення, але не чу╓мо твого голосу.
Прохання здалося Аб╕гель безглуздим, але вона була готова пов╕рити в голоса, що лунали в ╖╖ голов╕. Вони дуже сильно нагадували голоси Дев╕да ╕ Джона. На горищ╕ Аб╕гель знайшла пожовт╕л╕ листи паперу ╕ ручку. Вона принесла ╖х на кухню ╕ почала писати пов╕домлення. На камер╕ букви, написан╕ на табличц╕, виглядали дуже розмитими.
-- Прив╕т. - почала Аб╕гель.
-- Прив╕т. Бачимо тво╓ пов╕домлення, але л╕тери розпливаються. Спробуй писати б╕льшим шрифтом.
-- Добре вас чую.
-- Аб╕гель, напиши, як ти померла.
-- Мене вбили вони.
-- Хто саме?
-- Не можу сказати. Вони схож╕ на огидних велетенських павук╕в.
-- Як ти могла померти, якщо твоя душа находиться всередин╕ ляльки?
-- Ляльки б╕льше не ╕сну╓.
-- Це неможливо. Вона зараз знаходитися поряд з нами. На ╕грашц╕ нема╓ жодно╖ подряпини, що могло зашкодити перебуванню тво╓ душ╕ в ╖╖ ╓мкост╕. Лялька знаходиться у вакуумному футляр╕, щоб зовн╕шн╕ фактори не могли нашкодити ╖╖ ц╕л╕сност╕.
-- Все це неважливо. Лялька ма╓ бути знищена. Ви ма╓те знайти орден Серпент. Вони допоможуть провести ритуал ╕ повернути душу в нове т╕ло.
-- Як нам знайти ╖х?
-- Не знаю, але я розмовляла з членами ордена у цьому будинку за допомогою телев╕зора.
-- Як вони виглядали?
-- Лисий чолов╕к ╕ ж╕нка з темними кучерями.
-- Ми зрозум╕ли тебе. Головне - не здавайся. Ми спробу╓мо витягти тебе з цього пекла. Прощай.
-- Прощайте, хлопц╕.
Дев╕д вимкнув прилади. В╕н п╕д╕йшов до дверей ╕ повернув металев╕ ручку. Замок не п╕ддавався.
-- Вони загнали нас в пастку, - промовив м╕стер Стюарт.
-- Без пан╕ки, - пролунав голос з динам╕ка. - Ми не хочемо зашкодити вам. Поклад╕ть зброю на п╕длогу.
Джон сп╕тн╕в. Його серце забилося част╕ше. В╕н прис╕в на ст╕льчик, щоб заспоко╖тись. Джон подумав про втечу. В крайньому випадку в╕н м╕г зад╕яти св╕й дар. Але внутр╕шн╕й голос п╕дказував, що краще залишитись на м╕сц╕. Дев╕д теж на мить завагався, а пот╕м д╕став зброю ╕ кинув на п╕длогу. Джон вир╕шив послухатися його прикладу.
-- От ╕ добре, - сказав голос з динам╕ка. - Я в╕дчиняю двер╕, щоб ми могли спок╕йно поговорити.
Двер╕ в╕дчинились. Джон м╕цно стискав ляльку в руках. В будь-яку мить в╕н був готовий щезнути з цього зм╕╖ного кубла. Б╕лл пров╕в Джона ╕ Дев╕да у в╕тальню.
-- Ми вже давно стежимо за цим м╕сцем, - сказала Кет.
-- Як давно ви працю╓те на орден? - запитав Джон.
-- Уже 10 рок╕в. - в╕дпов╕в Б╕лл.
-- Чого вам треба в╕д нас? - запитав Дев╕д.
-- Ми хочемо забрати ляльку, - в╕дпов╕ла Кет. - У нас нема╓ корисних ц╕лей, але ми можемо допомогти. Наш орден волод╕╓ древн╕ знаннями. Якщо ви пов╕рите нам, ми зв╕льнимо душу Аб╕гель.
-- Ми схож╕ на дурн╕в, щоб пов╕рити вам?! - здивувався Дев╕д.
-- Ви ма╓те под╕литися з нами будь-якою ╕нформац╕ю, щоб ми змогли вам пов╕рити. - пояснив Джон.
-- В будинку глушиться сигнал, щоб ви не змогли втекти. Краще вам послухатися нас. - проц╕дила кр╕зь зуби Кет.
-- У мене знайдеться козир у рукав╕, щоб втекти зв╕дси ╕ забрати ляльку. - запевнив Джон. - Без фокус╕в!
-- Залякування не допоможуть, - звернувся Б╕лл до Кет ╕ повернувся обличчя до агент╕в. - Я розпов╕м вам те, що вас ц╕кавить. Ми разом з Кет поселилися тут п╕вроку назад п╕д виглядом молодо╖ пари. Наша ц╕ль - вивчення тр╕щини в реальност╕, що з'явилася в цьому м╕сц╕.
-- Тр╕щина в реальност╕. Знайом╕ слова ╕з минулого, - подумав Джон.
В╕н пригадав г╕гантського павука, що вил╕з кр╕зь щ╕лину в ст╕н╕. В╕д ц╕╓╖ думки йому стало бридко ╕ в╕н здригнувся. Б╕лл пом╕тив в╕дразу на його обличч╕ ╕ усм╕хнувся.
-- Що це за тр╕щина? - запитав Дев╕д.
-- Вона веде до М╕жреальност╕. - пояснив Б╕лл. - Можете називати це ╕ншою реальн╕стю, альтернативним св╕том або пеклом. Це м╕сце ╕сну╓ за межами нашо╖ реальност╕. Потвори, що там живуть можуть проникати сюди кр╕зь тр╕щини. Ми шука╓мо ╖х ╕ вивча╓мо. Саме так нам вдалося натрапити на сл╕д Аб╕гель. Це був великим ризиком - прийти сюди. ВОРТЕКС також полю╓ на тр╕щини.
-- Яка вам користь в╕д цього? - запитав Джон.
-- Це ж очевидно. Ц╕ божев╕льн╕ фанатики вир╕шили шукати слабк╕ м╕сця, щоб призвати Серпента в цей св╕т. - промовив Дев╕д.
-- Це неправда! - заперечила Кет. - Ви н╕чого не зна╓те про орден. ВОРТЕКС вбива╓ брехню в ваш╕ дурн╕ голови!
-- Заспок╕йся люба, - сказав Б╕лл. - Залиш цих людей при сво╖х думках. Лишн╕ образи не змусять ╖х подивитися на ╕ншу сторону ситуац╕╖.
-- Вс╕ ваш розмови - це безглузда туфта, - сказав Дев╕д.
-- Досить! - вигукнув Джон. - Дев╕де, ти чув про що говорила Аб╕гель. Це наш ╓диний шанс повернути ╖╖ живою.