Велике число чоловіків, зайнятих богослуженням, а не роботою, поганий обробіток землі і відсутність промислів є причиною загальної бідності тібетського народу. Більшість населення харчується дзамбою, рідко бачить м'ясо і молоко. За винятком ченців і черниць населення Тібету неписьменне. Звертає на себе увагу велика кількість жебраків і різних калік та хворих, що живуть без усякого притулку. А тимчасом клімат тут теплий, землі, зручної для хліборобства, багато і можна було б обробляти багато полів і розводити хорошу худобу. Сувора природа Тібету, його високі і холодні гори закінчуються за кілька днів шляху, не доходячи до Лхаси. Там дорога починає опускатися вниз уступами декількох гірських хребтів, і починаються тепліші краї з широкими долинами, хорошими луками, ріками і озерами.
Познайомившись добре з Лхасою, можу признатися тобі, Хомо, що це місто, де люди місцеві і приїжджі, подібно до наших богомольців, займаються тільки тим, що співають і бурмочуть молитви, а інші цих ледарів харчують і напувають, мені не сподобалося і я б радий був виїхати, та от надія знайти і повернути сина тримає мене ще тут. Поживу ще місяць, а там побачимо. Бувай здоровий і, якщо можеш, пошли свого Очира в мій улус прочитати там моїм ці листи».
Четвертий лист я одержав досить скоро — він прийшов із Зайсана, куди його привіз один російський торговець з Кобдо.
«Дорогий Хомо! Я все ще у Лхасі, чекаю свого сина, Я відвідую всякі свята, які лами влаштовують в різних храмах з різних приводів, щоб привертати богомольців і спонукати їх до пожертвувань. Вони дають нагоду бачити за короткий час багато людей, не звертаючи уваги на себе як на людину, що когось видивляється. Тому я бачив за цей місяць багато всіляких урочистих богослужінь в різних храмах перед різними божествами. Але в цілому це все одне і те ж — молитви з різними вигуками, що супроводжуються звуками довгих труб, в які старанно дмуть лами, то підвищуючи, то понижуючи звуки, дзвін дзвоника в руках якого-небудь перерожденця, тужливий чи радісний спів хором, і так цілими годинами. По суті все місто займається цим гультяйством цілі місяці і роки. І мало того, що сотні людей замість того, щоб працювати, з ранку до вечора співають і моляться, так ще скрізь наставлено всілякі речі, що возносять молитви до бога. Ти, звичайно, знаєш, що є молитовні імлини різного роду, на які наліплений папір з різними молитвами або молитви врізані в дерево, написані на камені, викладені білими каменями на схилах гір. Так ось тут їх бачиш на кожному кроці: це вали суцільні або порожнисті, великі і маленькі на прямовисній осі; богомолець повинен повернути цей вал хоч би один раз навколо його осі, і тоді всі написані на ньому молитви піднесуться до богів. Часто поставлено декілька циліндрів, до десяти рядом, і треба їх повернути один за одним. А потім ще ручні молитовні млини: це вже маленький валик з молитвами на осі; він крутиться сам від розмахування рукою, в якій його несуть. От і бачиш чоловіка або жінку, що йде по вулиці і крутить в руці такий молитовник весь час і уявляє собі, що вона сама молиться. І, нарешті, водяні млини: на струмку, що біжить вниз по схилу, поставлений вал з молитвами, а під ним прямовисні лопатки, в які б'є вода і крутить вал, що підносить, тобто крутить, молитви невпинно.
Бачив я тут і старанних богомольців, які від храму до храму повзуть на колінах або навіть стають на коліна, лягають на землю на весь зріст, підіймаються на коліна, встають і знову повторюють той же поклін і так без кінця цілий день, доки не обійдуть весь храм або квартал чи всю Лхасу, згідно з обітом. Бачив таких і думав, що вони якісь важкі гріхи замолюють. Таких богомольців впростяж на землі можна бачити тут кожний день. Під коліна і під долоні деякі підкладають лахміття, дощечку, подушку, щоб не розтерти їх об землю.
Потім поклоніння різним святиням всякими способами: найпростішим є прикладання свого чола до правого або лівого коліна статуї будди або якого-небудь святого, причому пошепки вимовляються побажання, прохання про що-небудь — зцілення, дитину, нагороду та ін. Прикладання чола до високої фігури з драбинки, яку треба підставити і за це пожертвувати ламі яку-небудь монету; або прикладання з налиттям масла в лампаду, в світильник, також ще з мздою та інші в різних видах.