У моєму ранці я зберігав маленький записник, він був призначений для моїх щоденних нотаток. Я знав, що речі, які на нас чекали, були унікальними й неповторними, і я з величезною цікавістю йшов їм назустріч.[55]
Так виник «сировинний матеріал» для найзнаменитішої книги Ернста Юнґера В сталевих грозах (In Stahlgewittern), яка має підзаголовок Зі щоденника командира ударної групи, що вперше була опублікована 1920 р. коштом автора в Ганновері (з накладом у 250.000 примірників його найуспішніша книга). Форма щоденника виявилася при цьому вельми адекватним засобом для передачі фронтових вражень: регулярні й точні, хоча й фрагментарні нотатки утворюють врешті-решт багатоманітну й вражаючу воєнну мозаїку, яка не могла б бути переконливішою. Шістнадцять записників лежать в її основі. Упродовж років книга багато разів перероблялася.
«Війна є матір'ю усіх речей» — ця сентенція давньогрецького філософа Геракліта ширяє над книгою Юнґера, і тим самим він перебуває у руслі тривалої літературної традиції. Скільки великих творів світової літератури тематизують війну як поле честі, на якому розігруються героїчні сцени й вражаючі приклади військової звитяги! Вже гомерівська Іліада розгортає численний ланцюг поєдинків і битв, у яких такі міфічні герої, як Ахілл, Діомед, Патрокл чи Гектор демонструють свою безприкладну відвагу й хоробрість. Подібні мотиви, тільки ще більше патріотично підмуровані, притаманні середньовічним народним епосам типу Пісні про Роланда чи віршованій епіці в руслі лицарського роману (Л. Пульчі, М. Боярдо, Л. Ариосто). Тема війни позначила також багато літературних творів нового часу — від Сімпліціссімуса Ґріммельсгаузена та Війни і миру Льва Толстого — до літератури т. зв. «втраченого покоління» (Гемінґвей, Олдінґтон, Ремарк) і хвилі романів про Другу світову війну (Т. Плів'є, Е. Е. Двінґер, Г. Белль, Г. В. Ріхтер, Н. Мейлер, К. Малапарте, А. де Сент-Екзюпері, К. Симонов, В. Некрасов та ін.).
Власне кажучи, книга Ернста Юнґера В сталевих грозах належить до ряду творів, які розповідають про воєнні враження. Свою участь у війні автор розглядає як місію, яка накладена на нього часом і обставинами. Цю місію він акцептує й прагне якнайкраще її виконувати. «Метою цієї книги, — пише він у передмові до першого видання, — є показати читачеві те, що піхотинець, як стрілець і командир, під час великої війни в складі знаменитого полку переживав, і що він при цьому думав»[56]. Він виявляється справним, винахідливим вояком, який у багатьох ситуаціях демонструє свою лицарськість та свій відважний героїзм. Війна для нього так само є величезним випробуванням, яке він прагне витримати, й можливістю утвердити себе як особистість. «Зі своїм зображенням війни — вважає Ґергард Лоозе — автор плив супроти течії експресіоністських звинувачень і проклять»[57]. Проте війна й тут, як це нерідко можна побачити в експресіоністів, є, так би мовити, екзистенційним станом людства, яке активізує свої найдавніші інстинкти, в певному сенсі це мистецтво в собі й жорстке випробування на виживання за найважчих умов. Вона вимагає неймовірної особистої мужності, і Юнґер щоразу виявляє її, хоча він не є природженим «героєм». Але й зовнішні обставини цієї першої «сучасної» війни заледве сприяють артикуляції «геройства» в первинному сенсі цього слова. Це вже не війна з мальовничими кавалерійськими атаками й розвіяними на вітрі прапорами, з блискучими шаблями й мужніми двобоями, а безкінечно триваюча опозиційна війна окопних боїв і ураганного вогню, броньованих машин і газових атак, боротьба з брудом і холодом, з паралізуючою спекотою літа й бездонною грязюкою осені, з пацюками, блохами й вошами. Така війна вже не має нічого спільного з героїкою. Солдати заповзають у свої земляні нори, мов кроти, на них нападає нудота й шаленство, вони відчувають панічний страх перед загороджувальним та ураганним вогнем, впадають у відчай і божеволіють. Однак вони далі воюють. Про це в одній з більш ранніх редакцій книги читаємо:
55
Ernst Jünger. Kriegsausbruch 1914. In: Ders. Sämtliche Werke. Erste Abteilung. Tagebücher. Band 1. Tagebücher I. — Stuttgart: Klett-Cotta, 1978, S. 544.