Наречена Вальса, старша за нього на вісім років, була прикута до інвалідного візка з тринадцяти літ. Вона страждала на спадкову хворобу, яка з’їдала її плоть і життєві сили. Жоден чоловік ніколи не зазирав їй в очі, жоден ніколи не брав її руку в свої, щоб сказати дівчині, яка вона вродлива й запитати її ім’я. Маурісіо, що, як і всі письменники-нездари, виявився глибоко в душі таким самим корисливим, як і марнославним, став її першим і останнім залицяльником. Рік по тому пара побралася в Севільї. Церемонію вшанував своєю присутністю генерал Кейпо де Льяно[30] разом із іншими достойниками франкістського уряду.
– Ви далеко підете, Вальс, – передрік йому сам Серрано Суньєр[31] під час приватної аудієнції в Мадриді, на яку молодий чоловік прийшов, щоб випрохати собі місце директора Національної бібліотеки. – Наша країна переживає тяжкі часи, і обов’язком кожного порядного іспанця є докласти всіх зусиль, щоб стримати натиск марксистської орди, яка прагне зламати наш бойовий дух, – виголосив свояк каудильйо[32], виблискуючи у своєму новісінькому мундирі опереткового адмірала.
– Ви можете на мене розраховувати, ваша ясновельможносте! – запевнив його Вальс. – Будь-де і будь-коли.
«Будь-де» обернулося призначенням на керівну посаду, однак не директора дивовижної Національної бібліотеки, а коменданта сумнозвісної в’язниці суворого режиму на кручі, що височіла над Барселоною. Список родичів і протеже, яких потрібно було прилаштувати на високі посади, був вельми довгий, і Вальс, попри всі свої зусилля, перебував десь у його нижній третині.
– Наберіться терпіння, Вальс. Ваші старання не лишаться непоміченими.
Ось так Маурісіо Вальс отримав свій перший урок зі складного національного мистецтва лавірування і здіймання нагору після зміни політичного режиму: по драбині вже дерлися тисячі як прибічників переможців, так і перекинчиків, і тому конкуренція виникла щонайжорсткіша.
4
Такий, принаймні, ішов поголос. Це нагромадження особливо нічим не підтверджених підозр, здогадів і пліток через багатьох посередників досягнуло вух в’язнів завдяки підступам попереднього коменданта, якого було зміщено ледве чи не за два тижні після призначення і який затаїв образу на цього зайду, що вкрав у нього посаду, за яку колишній начальник проливав кров на війні. Йому бракувало родинних зв’язків, а кар’єру було заплямовано жахливим випадком: одного разу колишнього коменданта, п’яного як чіп, заскочили за глузуванням із генералісимуса всієї Іспанії та його вражаючої подібності до цвіркуна з диснеївського «Піноккіо». Перш ніж старого служаку відправили в небуття, призначивши заступником коменданта в’язниці в Сеуті, той доклав чималих зусиль, щоб знеславити Маурісіо Вальса перед усіма, хто мав бажання слухати.
Жодних сумнівів не викликало тільки те, що звертатися до Вальса нікому не дозволялося інакше, окрім як «пан комендант». Офіційна версія, яку поширював він сам, стверджувала, що дон Маурісіо є визнаним авторитетом у письменницькому середовищі, власником неабиякого інтелекту й глибоких знань, надбаних під час кількох років навчання в Парижі. І що покликання Вальса простягається далеко за межі теперішнього його тимчасового перебування у виправному секторі державного апарату й полягає в тому, щоб із допомогою гурту обраних інтелектуалів, близьких йому за поглядами, освічувати простолюд знекровленої Іспанії й учити його думати.
Вальсові промови часто містили розгорнуті цитати з його ж таки нарисів, віршів чи наставницьких статей, які він уперто публікував у національній пресі і які були присвячені питанням літератури й філософії, а також потребі відродження культури мислення на Заході. Якщо після закінчення таких напучувальних промов в’язні несамовито йому оплескували, пан комендант виявляв великодушність, і наглядачі роздавали арештантам цигарки, свічки та інші коштовні речі з того, що лишалося від посилок родичів. Усе найцінніше тюремники заздалегідь забирали собі й несли додому або ж іноді продавали в’язням, але нехай хоч так – краще щось, аніж нічого.
30
Ґонсало Кейпо де Льяно-і-Сьєрра (1875–1951) – іспанський генерал, учасник громадянської війни 1936 року на боці франкістів.
31
Рамон Серрано Суньєр (190—2003) – іспанський політичний діяч часів франкістської диктатури. Був одружений із молодшою сестрою дружини Франко.
32
Каудильйо (