— Даремно ти хвилюєшся, — перебив її Віталій, — вона давно пішла.
— А ти не матимеш через неї неприємностей? Та дівка може чимось зашкодити?
— А навіщо їй це?
— Але вона може спробувати шантажувати тебе…
Гаранджа посміхнувся. Принаймні його губи скривилися у посмішці, хоча обличчя й залишалося напруженим.
— Ні, нічого такого не може бути. Чому ти вважаєш, що вона здатна на таке?
— Така дівчина… — незакінчена фраза зависла в повітрі. Маргарита помітила, що Віталій раптом закам’янів, утупившись у шафу, і теж подивилася туди: дверцята повільно прочинялися…
Маргариті раптом зробилося дуже лячно, вона побачила, як Гаранджа зробив було різкий крок уперед, але зупинився. Його обличчя ще більше сполотніло. Стулки цілком розійшлися — мертве тіло Жанни Задорожної впало до ніг Маргарити.
Розділ 4
Гаранджа навіть не підозрював, яка твердість таїлася за красою Маргарити. Твердість характеру, закладена ще в дитинстві.
Далеко не всі знали про те, що Маргарита виросла в нетрях забудованого приватними халупками району міста Херсона — Забалки. Будинки там зводили на початку минулого століття над катакомбами, звідки й брали каміння, тому про «зручності» там довго ніхто не здогадувався: провалля у городах заміняли їх. Якщо на початку минулого століття або й у кінці позаминулого район заселяли більш-менш заможні міщани, то наприкінці XX ці халупки були вже успадковані або перепродані робітникам заводів, розташованих поблизу. Забалки поглинули нестатки і пияцтво. Батько Маргарити теж працював на одному з заводів, а мати рано померла. Вдруге батько так і не одружився. По-перше, тому що пив, хоча, мабуть, це не зупинило б яку-небудь молодицю, якій припав би до смаку невеличкий будиночок з маленьким садочком. І по-друге, Маргарита була вже досить дорослою, щоб поратися по господарству й обпирати батька. Вона любила доглядати садочок, навесні підмазувати хатинку, білити стовбури двох черешень і абрикоси, куховарити.
Батько, кваліфікований робітник, заробляв досить багато, але гроші, як вода у пісок, утікали на горілку. Маргарита мріяла поїхати до великого міста вчитися, та якось не склалося. Її університетом стала Москва, куди вона, завербувавшись, поїхала працювати. Подруги вмовляли її, мовляв, з часом трохи назбираєш грошей, створиш свою фірму, станеш королевою.
Але стати у північній столиці королевою провінційній українській дівчині не судилося. Щоправда, там вона навчилася зі смаком одягатися, майстерно накладати макіяж, поводитися за столом. Дівчина була кмітливою від природи й швидко набиралася усього від своїх випадкових коханців, від товаришок, які заробляли у такий самий спосіб, але все ж були повіями класом вище. Навчилася одягатися під бізнес-леді, щоб проникати у готелі під виглядом секретарки, водити машину, замовляти вишуканий обід у ресторанах. Проте настав момент, коли з реєстрацією у Москві стало геть жорстко, і тоді Маргарита повернулася додому.
Проте на подібний заробіток у Херсоні годі було й розраховувати через брак клієнтів високого рангу. Кілька років вона практикувала в Туреччині в п’ятизіркових готелях, а потім подалася до Києва, там клієнтів-високопосадовців не бракувало, дівчина стала відомою у певних колах. А що була розумною, то зв’язків зі своїми колишніми не втрачала, а потроху обростала новими та вигідними контактами, придбала непогану квартиру й аж тоді почала шукати собі щось «для душі», як вона казала. Ці пошуки привели її до ліжка режисера-початківця Віталія Гаранджи. І на диво, цей союз їх обох влаштував. Маргарита поступово вводила його до кола своїх знайомств, а його наявність надавала їй певного статусу. Щоправда, доводилося заплющувати очі на Віталієву зверхність і зарозумілість, зате й він не питав, звідки вона знає того чи іншого чиновника.
…Широко відкритими очима Маргарита дивилася на Гаранджу, який закам’янів навпроти. Обличчя його було блідим, праве око смикалося. Жінка не сумнівалася в тім, що це він убив дівчину, і прекрасно розуміла: відтепер і вона не зможе почуватися в безпеці. Крім того, якщо прізвище коханця з’явиться в газетах у зв’язку з убивством, її особиста репутація опиниться під великою загрозою.
Маргарита потроху приходила до тями після побаченого, не хотілось здаватися так просто. Але перед тим як вирішити, що робити, вона повинна була знати все.
— Це Жанна Задорожна? — запитала вона, дивлячись Віталію просто у вічі.
— Так.
Гаранджа теж потроху відходив від жахливого шоку. В роті пересохло, він намагався вгадати подальші Маргаритині дії.