Нортон чекав на чужинців у вестибюлі станції. «Я намагався не нервуватись», — згадає він десь через шість десятків років.
Наше спілкування з кортаан-дахуками, видом, що виник у зірковому скупченні Стожари за п’ять тисяч світлових років від нашої Сонячної системи, було чемним із самого початку. Звичайно, приголомшення від того першого контакту з ними описали історики й журналісти, виразили мистці, адже це було перше підтвердження того, що ми — не єдина розумна раса в галактиці. Безумовно, на сьогодні тема фізичного контакту з чужинцями давно приїлася. Але ви маєте пам’ятати, яким приголомшливим, запаморочливо новим здавалося це нам, людям, що стояли в цій залі, мокрі від поту і, поза всяким сумнівом, мовчазно молилися.
Як я вже сказав, наше спілкування було чемним. Вони розповіли, що освоюють галактику не заради завоювань, а в пошуках мистецтва і краси, що було осердям культури їхнього виду. Ми сподівалися на краще. Але не знали, що станеться насправді.
Відчинився останній атмосферний шлюз.
Троє прибульців зійшли зі свого корабля на станцію «Альфа».
Вони були трохи вищі за людей, які їх вітали. У певному наближенні прибульців можна було назвати гуманоїдами. «Таке виразне земне слово, — поскаржився Нортон, — і в нас досі немає нічого кращого». На тому їхня спільність із людьми закінчувалася. Нортон і його колеги з делегації землян побачили руки й ноги, голови з очима й ротами, але всі ці додатки виходили з тулубів, подібних до тіл рептилій, а на обличчях з очима та вухами не було носів.
Їхня шкіра мала загалом помаранчевий колір з домішками синього, жовтого та червоного на широких безносих обличчях. Різко окреслені синьо-сірі губи видавалися вперед. На тулубах, передпліччях і ногах висіла зброя, а ступні закінчувалися тим, що людською мовою можна було б назвати ратицями.
Ми всі знали, що то був поворотний момент, творення історії — але якої саме? Здавалося, усе в світі — в нашому світі, принаймні — поставлено на карту, і наші серця збентежено калатали…
Як свідчать спогади, у найкритичніший момент Нортон ковтнув слину, всміхнувся й простягнув руку, яка злегка дрижала.
— Ласкаво просимо на облавок, — привітався він. Один з кортаан-дахуків робив переклад для свого вождя. Утворилася пауза. Люди, ніколи доти не бачивши чужинців у плоті, не могли зчитувати їхні емоції.
Вождь вийшов уперед — він був вищий за Нортона, — ухопив капітанову руку й почав енергійно трясти нею вгору та вниз.
Усі на станції — і в цілому світі, що спостерігав за видовищем, — зітхнули з полегкістю.
А далі, після того першого контакту, події понеслися стрімголов. Неймовірно дивні на той момент істоти, які згодом перетворилися на давніх друзів, відомих у кожній господі, зайшли в контакт з людьми й поселилися на «Альфі».
Потім були меркурії, створіння, що з плином часу перетворили себе з переважно органічних істот на мінеральні. Вони мали аналітичний розум і були майже позбавлені емоцій, тому здавалися ще більшими чужинцями, ніж кортаан-дахуки. Кмітлива у політичному сенсі раса доґан-даґізів стала «дипломатичним представником» меркуріїв. Її роль у налагодженні спілкування між людьми та меркуріями, яких ще звали «дзеркалами», була неоціненною.
Згодом з’явилися палм-мурети — газоподібні істоти, вдягнені у м’які металеві екзоскелети. Вони носили страхітливі маски складної конструкції, що суперечили їхній миролюбній сутності. Зірки мовчки дивилися й на появу арисум-кормнів — кочового племені дослідників і мандрівників, які пишалися знайомством з усіма розумними істотами галактики.
Суперечливі почуття викликали КЦ02 — вони живилися негативними емоціями інших істот, перебуваючи поруч із тими, хто відчував страх, біль або відчай. Відомим було Нортонове висловлювання про те, що такий їхній раціон «безумовно, робив повітря чистішим для всіх нас».
Расу мартапураї познайомили з людьми їхні союзники, кортаан-дахуки. То були водяні створіння, вдягнені у громіздкий одяг на все тіло, який дозволяв їм жити за межами водного середовища. Капітан Єзекиїл Тревор, який уперше їх побачив, порівняв той одяг зі «старомодними костюмами для глибоководного дайвінгу». Мартапураї були великі доброзичливі рибоподібні істоти з довгими руками, схожими на щупальця, та по-риб’ячому вирячкуватими головами просто посеред грудей.