Валеріан сподівався відвернути імператорову увагу від десерту, і йому це вдалося. Тепер погляд червоних очей імператора застиг на ньому. «Чудово, — подумав Валеріан, — подивись-но на це».
Завдяки Бульчиним талантам Валеріан зміг поєднати тіло й міць булан-батора з власними швидкістю та рухливістю. Він був певний, що результат такого поєднання увійде в історію цієї раси. Валеріан ревів голосом одного з них, коли біг назустріч новим стражам, і лезо меча спалахувало, коли він відрубував їм руки, відтинав голови від довгих ший та прошивав набряклі животи. Справу істотно полегшило те, що зброї у стражників було небагато, рівно як і одягу на їхніх тілах. Вони вправно володіли своєю зброєю, але йому ставало прудкості, щоб ухилятися без жодної шкоди для себе.
Нові стражники бігли в прохід до Валеріана, намагаючись захистити свого імператора. Валеріан рубав, пригинався і знову насідав, стрибаючи по тілах, яких набралася вже ціла купа. Імператриця перелякано відповзла набік, а імператор ревів, тицяв пальцем і не зводив червоних палаючих очей з Валеріана.
Валеріан заревів, стрибком подолав останні кілька метрів і, хвисьнувши мечем, опустив його.
Імператор залишивсь нерухомо сидіти. Зрушив з місця самий верх його голови, якраз під короною. Частина голови скотилася вбік, упала й перекинулася.
Натовп роззявив роти від здивування. Імператор Булан Третій був мертвий.
Лорелін лежала пластом долі коло трону, в безпеці, осторонь спалахів лез і повалених тіл. Відсапуючись від напруги, Валеріан закричав до неї:
— Лорелін!
Вона підвела голову і здивовано подивилася на нього. Він нахилився, однією рукою вхопивши її за руку, а другою намагаючись скинути з неї жахливий капелюх-тарілку. Вона почала різко й несамовито його періщити, і Валеріан збагнув, що, Лорелін сприймає його за ще одного булан-батор, який настільки збожеволів, що напав на повну залу стражників і вбив імператора.
— Булько, — крикнув він, — злізь із мене!
Булька підкорилася, зісковзнула з Валеріана й повернулася до свого первісного драглистого стану. Лорелін перевела погляд з блакитного безформного чужинця на свого партнера.
Валеріан не зміг побороти раптового бажання.
— Одружуймося, — саркастично промовив він, — ти вже вся в білому.
Він дивився на те, як ці чарівні очі звужуються, а ідеальні губи розсовуються й оголюють білі зуби, щоб загарчати, і він знав, що наступним буде потужний удар кулаком йому в щелепу.
Валеріан ошелешено кліпав очима й недовірливо вдивлявсь у неї — допоки вона раптом не обняла його. А потім відхилилася, радісно всміхнулась до нього й подивилася на нього сяючими очима. Він нахилився, щоб поцілувати її, та Лорелін підняла палець із каблучкою та похитала головою. Валеріан насупився. Тим самим пальцем вона показала йому за спину.
Він обернувся.
Усі до одного стражники, які ще залишалися в залі, а було їх чимало, пішли на них в атаку, горланячи на повні легені й погрозливо махаючи зброєю.
Валеріан ухопив Лорелін за руку.
— Булько, тікаємо! — гукнув він.
Вони втрьох метнулися назад до кухонь. З десяток воїнів, гарчачи й виставивши вперед піки та списи, квапливо переп’яли їм дорогу. Трійця загальмувала й зупинилася. Валеріан озирнувся довкруж. З усіх боків його оточував лише простір. Іншої дороги звідти не було. Чи таки була?
— Назад, до трону! — заревів він.
— Ти збожеволів? — вигукнула Лорелін.
Валеріан не відповів, але на тому їхня суперечка скінчилася. Він ще міцніше стиснув її руку, і вони стрімко понеслися назад тією самою дорогою. Булька за ними. Цей їхній маневр здавався настільки безрозсудним, що стражники остовпіли від здивування, і прохід був вільний.
Валеріан прямував до одного з боків трону. Імператриці ніде не було видно, і ніхто зі стражників не вважав своїм обов’язком захищати мертвого імператора. І там було саме те, на що він сподівався.
Ґрати.
Валеріан упав на коліна й з допомогою Лорелін і Бульки зміг посунути решітку.
Репетуючи, наближалися стражники. «Уперед, швидше!» — кричав Валеріан Лорелін і Бульці. Вони стрибнули до… до того, що їх чекало внизу. Хоч би що то було, воно мало бути кращим за тих почвар, що, дико вигукуючи, неслися на них з роззявленими пащеками та зброєю.
Коли Валеріан кинувся вниз крізь діру в підлозі, вони вже були від того місця за три сягнисті кроки.