Ваймз втомлено тицьнув пальцем у заголовок меню.
— Це що? — спитав він.
Гарґа придивився до меню. У цьому кафе із засмальцьованими стінами вони були самі.
— Тут написано: «За курулівським призначенням», — капітане, — гордо відповів він.
— Що це значить?
Гарґа почухав голову черпаком.
— Це значить, — сказав він, — що якщо король сюди зайде, йому це сподобається.
— Чи в тебе є щось не надто аристократичне для мене? — кисло спитав Ваймз і замовив скибку плебейського підсмаженого хліба та пролетарський стейк, настільки недосмажений, що досі було чутно, як він мукав. Ваймз їв його за стійкою.
Невиразне шкрябання порушило його думки.
— Що ти робиш? — спитав він.
Гарґа винувато підвів погляд від свого заняття за стійкою.
— Нічого, капітане, — сказав той. Він спробував сховати докази за спиною, коли Ваймз заглянув через почикрижений ножами дерев’яний прилавок.
— Ну ж бо, Облудо. Можеш мені показати.
Гарґові м’язисті руки неохоче з’явилися на виду.
— Я лише зішкрібав старий жир зі сковорідки, — пробурмотів він.
— Ясно. І як давно ми знайомі, Облудо? — спитав Ваймз зі страхітливою лагідністю в голосі.
— Та вже багато років, капітане, — сказав Гарґа. — Ви приходили сюди чи не щодня, регулярно. Один із моїх найкращих клієнтів.
Ваймз перехилився через прилавок, аж поки його ніс не опинився на одному рівні з розплющеною рожевою штукою посередині Гарґового обличчя.
— І чи за весь цей час ти хоч хоч раз змінював жир? — вимогливо спитав він.
Гарґа спробував позадкувати.
— Ну…
— Він був мені як друг, той старий жир, — сказав Ваймз. — Там є маленькі чорні часточки, які я запізнав і полюбив. Це страва сама по собі. І ти вичистив кавник, правда ж? Я відчуваю різницю. Це кава «любов-у-каное»[20], якщо я коли-небудь таку пробував. Та інша кава мала присмак.
— Ну, я подумав, що вже час…
— Чому?
Гарґа випустив сковорідку зі своїх опецькуватих пальців.
— Ну, я подумав, якщо король раптом сюди навідається…
— Ти геть здурів!
— Але ж капітане…
Ваймзовий звинувачувальний палець на дві фаланги занурився у дорогу Гарґову камізельку.
— Ти навіть не знаєш імені того нещасного хлопчини, — вигукнув він.
Гарґа зібрався з думками.
— Я знаю, капітане, — промимрив він. — Ясне діло, знаю. Бачив його на декораціях і всьому такому. Його звати Рекс Віват.
Дуже делікатно, розпачливо хитаючи головою і плачучи в глибині душі над основоположною рабською улесливістю людства, Ваймз його відпустив.
В іншому часі та місці Бібліотекар завершив читати. Він дійшов до кінця тексту. Не до кінця книжки — її ще лишилося багато. Хоч і вигорілої майже до нерозбірливості.
Не те щоб ті останні невигорілі сторінки легко читалися. Рука автора тряслася, він писав поспіхом і наставив багато ляпок. Але Бібліотекар давав собі раду з багатьма жахними текстами у найгірших книжках, що їх коли-небудь було оправлено, зі словами, що намагалися прочитати вас, поки ви читаєте їх, зі словами, що звивалися на сторінці.
А ці слова хоча б такими не були. Це були просто слова наляканої за своє життя людини. Людини, що писала страхітливе застереження.
Сторінка трохи далі після вигорілої частини привернула Бібліотекареву увагу. Він сидів і якийсь час у неї вглядався.
Тоді поглянув у темряву.
Це була його темрява. Він десь там спав. Десь там до цього місця підкрадався злодій, щоб викрасти книгу. І тоді хтось її прочитає, прочитає ці слова, і зробить це в будь-якому разі.
Йому свербіли руки.
Все, що він мав зробити, це сховати книгу, чи впасти злодієві на голову і відкрутити її за вуха.
Він знову втупився у темряву…
Але це буде втручанням у хід історії. Можуть статися жахливі речі. Бібліотекар знав усе про такі справи, це було частиною того, що ви мали знати, перш ніж вас допустять до Б-простору.
Він бачив картинки у давніх книгах. Час може роздвоїтися, наче пара штанів. Ви можете опинитися у неправильній штанині, проживаючи життя, яке насправді відбувалося в іншій, розмовляючи з людьми, що були не у твоїй штанині, врізаючись у стіни, яких там уже не було. Життя у неправильній штанині Часу може бути жахливим.
Крім того, це було проти правил Бібліотеки[21]*. Бібліотекарі Часу й Простору точно мали б що сказати на з’їзді, якби він став длубатися у причинному зв’язку.
20
Відсилання до старого жарту, відомого, зокрема, з шоу «Монті Пайтон»: «Чим схожі американське пиво і любощі у каное? І те, і те близьке до води».
21
Три правила Бібліотекарів Часу і Простору такі: 1) Тиша; 2) Книги потрібно повертати не пізніше від вказаної дати; 3) Не втручайтеся у природу причинного зв’язку.