— Молодець! За одним духом проковтнув, — захоплювався господар.
— Браво! — господиня теж не скупилася похвалити Мейтеєву спритність.
А він мовчки поклав хасі й кілька разів ударив себе в груди.
— Господине, один кошичок локшини я з’їдаю за три з половиною — чотири ковтки. Якщо довше воловодитися, пропадає насолода від їжі. — Мейтей витер хусточкою рота і передихнув.
Саме тоді надійшов Канґецу-кун. З якoгocь дива у таку спеку на ньому була зимова шапка, ноги запорошені.
— Ач, наш красень завітав. Вибач, що я без тебе взявся обідати, — Мейтей безсоромно перед очима усього товариства ум’яв рештки локшини. Цього разу його манера їсти не була такою вишуканою, як раніше, — він втерся хусткою, перевів подих і легко впорався з двома кошичками локшини.
— Канґецу-кун, ти вже дописав дисертацію? — запитав господар.
— Подавай дисертацію якнайскоріше, панночка Канеда жде не діждеться — підхопив Мейтей.
Канґецу-кун, як звичайно, похмуро всміхнувся:
— Я сам хочу якомога швидше спокутувати вину, написати дисертацію і заспокоїти панночку. Як не є, а тема у мене не з легких, вимагає чимало зусиль.
Він говорив цілком серйозно про те, що іншим і не здавалося серйозним.
— Якщо вона така велика, то ти не зможеш справдити надії Носа. До речі, той Ніс вартий того, щоб до нього підлещуватися, — тоном Канґецу-куна завважив Мейтей. І тільки господар зберігав поважний вигляд.
— Яка тема твоєї дисертації?
— Вплив ультрафіолетових променів на електричні процеси в очному яблуці жаби.
— Своєрідна тема. Я так і сподівався, що Канґецу-сенсей вибере собі щось оригіналъне, як-от очне яблуко жаби. Як ти гaдaєш, Кусямі-кун, чи не варто ще перед закінченням дисертації сповістити Канеді хоча б її тему.
Господар не клюнув на слова Мейтея, а звернувся до Kaнґeцy:
— Невже така річ потребує ретельного дослідження?
— Аякже. Це дуже складна проблема. По-перше, тому що будова кришталика в очному я6луці жаби не проста. Доведеться провести чимало дослідів. Але спершу, гадаю, треба виготовити скляну кульку, а вже згодом переходити до експериментів.
- А хіба скляну кульку не можна дістати у скляра.
- Та де там! — Канґецу-сенсей трохи випростав спину. — Споконвіку коло і пряма лінія — геометричні поняття, в реальному світі немає ідеального кола і прямої лінії, які б відповідали математичному визначенню.
— Як так, то подиш це діло, — докинув Мейтей.
— Так от, передусім я надумав виготовити кулю, яку б можна було використати для досліду. Я досить довго над цим працюю.
— Уже виготовив? — спитав господар так, ніби це легко зробити.
— Чому ж бо ні, - сказав Канґецу-кун, але відразу помітив невелику суперечність у відповіді й додав:- Важка це робота. Поволі шліфую, але бачу — в одному місці радіус завеликий, підточив тут трохи — от лихо! — інший бік випирає. Взявся деінде точити — доточився до того, що куля перестала бути круглою. Я давай вирівнювати — знову в діаметрах безлад. Куля завбільшки з яблуко поступово зменшилася і досягла розмірів полyниці. Але я не здався, і куля стала як горошина. Однак і тепер вона не мала правильної сферичної форми. Я точив з таким запалом… Від першого січня сточив яких шість кульок, — чи то правду кажучи, чи то брешучи, розводився Канґецу-кун.
— Де ти їх обточуєш?
— В університетській лабораторії. Починаю зранку, опівдні трохи відпочиваю і знову точу аж до смерку. Не скажу, що це легка робота.
— Ось чим ти зайнятий: щодня, навіть у неділю ходиш до університету виточувати кульки! Правда?
— Еге, тільки те й роблю, що з ранку до вечора обточую кульки.
— Став я доктором виточуваиня кульок і забрався у… [133] Почувши, який ти наполегливий, навіть Ніс сповниться вдячності. Недавно я заходив у бібліотеку, а як вертався, коло брами випадково натрапив на Робай-куна. Мене вразило, що він і по закінченні університету навідується до бібліотеки, і я сказав: «Ви молодець, і далі вчитеся!». На обличчі сенсея застиг подив і він відповів: «Що ви, я заходив не книжки читати, мала нужда сюди привела». Ми від душі посміялися. У новому виданні «Менцю» [134] я обов’язково хочу написати про твої чесноти й показати, як далеко Робай-кунові до тебе, — як завжди, велемовно прокоментував Мейтей-кун.
133
Автор пародіює слова персонажа з п’єси для лялькового театру Тікамацу Хандзіра (XVIII ст.)
134
«Менцю» — класичний китайський твір для дітей, в якому зібрано життєписи видатних людей