Участвовал в трех голодовках: 20 мая 1973 года объявлял трехдневную голодовку по поводу недовольства содержанием осужденных в ИТУ… С 4 по 6 сентября 1973 года голодал в связи с годовщиной его осуждения и в знак протеста против исправительно-трудовой политики СССР, якобы по поводу репрессий над советской интеллигенцией. С 5 по 10 декабря 1973 года голодал в связи с годовщиной „Декларации прав человека“ и якобы попранием этих прав в СССР. В личных беседах ведет себя высокомерно, дерзко, вину свою не признает, пытается оправдаться методом клеветы на КПСС, Советское государство и исправительно-трудовую политику СССР».
25 березня. За відмову вийти на роботу позбавлений права закупки продуктів харчування на один місяць.
6 серпня. За відмову від роботи проведена бесіда.
1975 рік.
11 лютого. За порушення внутрішнього розпорядку оголошено догану.
3 березня. Лист до Верховного Суду РРФСР на захист В. Чорновола.
4 квітня. Одноденна голодівка на знак протесту проти жорстокого поводження з ув'язненими в карцері.
14 квітня. За невихід на ранкову перевірку оголошено догану.
30 квітня. За відмову від роботи позбавлений чергового побачення.
Червень. В Самвидаві опубліковано відкритий лист Івану Дзюбі.
4 липня. За порушення форми одягу проведено бесіду.
16 липня. Кримінальник Сідєльніков напав на Стуса і завдав йому поранення «заточкою» за те, що поет сказав, що Фрідріх і Малишевський (друзі Сидельникова) крадуть у в'язнів продукти і медикаменти. Різке загострення виразки у В. Стуса. Сидельникова покарано 15 добами карцеру. Упродовж усього ув'язнення письменникові не давали вікалін, а коли необхідні ліки, попередньо отримавши дозвіл адміністрації, присилала дружина, бандероль повертали.
22 липня. За відмову вийти на вечірню перекличку оголошено догану.
Липень. Підписав звернення політв'язнів в Комісію законодавчих пропозицій BP СРСР, в якій формулювалися 4 принципи законодавчої реєстрації статусу політв'язня.
2 серпня. Втрата свідомости внаслідок загострення виразки шлунку і внутрішнього крововиливу. Від смерти врятувала голодівка, оголошена жінками-політв'язнями сусіднього табору (Н. Світлична, І. Стасів-Калинець, Н. Садунайте та ін.). Під ранок надано допомогу таборовим лікарем, який подякував жінкам за оголошення голодівки, бо інакше б «не врятували». Замість лікарні етап спецконвоєм до Києва на «бєсєду»: представники КДБ мали надію, що хворий Стус підпише покаяння, аби вижити. Побачення з дружиною не дали.
10 грудня. Операція в Лєнінґрадскій лікарні для в'язнів ім. Гааза. Під час операції короткий час В. Стус знаходився у стані клінічної смерти. Видалено 2/3 шлунку.
Грудень. 10 днів етапу в Мордовію. Табір ЖХ-385/17. Єдина їжа під час етапу — оселедець і вода.
1976 рік
Лютий. Надіслану Стусові посилку з ліками і продуктами повертають дружині. За різку критику адміністрації Стуса позбавлено дієтичного харчування.
4 червня. За порушення розпорядку позбавлений права закупки продуктів харчування на один місяць і права отримати посилку.
14 червня. За систематичне написання скарг, в яких допускав «наклепи та образи на адресу адміністрації ВТК», переведений в штрафний ізолятор на 14 діб без виведення на роботу.
19 червня. За образу адміністрації ВТК під час етапу в штрафний ізолятор позбавлений права на чергове побачення.
Початок липня. У В. Стуса вилучено рукопис збірки «Палімпсести» для перевірки.
15 липня. В. Стус відмовився від радянського громадянства.
«В Президиум Верховного Совета ССР.
Я украинский литератор, репрессированный по политическим мотивам в январе 1972 г.
Фактически меня осудили за стремление к социальной справедливости, ибо нашлись силы, которые вначале отнеслись к этому стремлению резко враждебно, а впоследствии назвали его преступной склонностью, ведущей к антигосударственной деятельности.