Він перейшов від слів до діла, а тоді вперше виявив увагу до нерухомої фігури на полиці.
Ретчетт лежав на спині. Його піжамна сорочка, покрита плямами кольору іржі, була розстебнута та відгорнута.
— Я мав побачити характер його ран, — пояснив лікар.
Пуаро кивнув. Він схилився над тілом. Нарешті він випростався, злегка скривившись.
— Неприємна картина, — сказав він. — Хтось над ним стояв і знову, і знову завдавав удари. Скільки саме тут ран?
— Я нарахував дванадцять. Одна-дві рани такі поверхневі, що видаються подряпинами. І в той же час принаймні три удари могли стати причиною смерті.
Щось у лікаревому тоні привернуло увагу Пуаро. Він уважно подивився на лікаря. Невисокий грек втупився в тіло, недовірливо нахмуривши брови.
— Щось здалося вам дивним, чи не так? — м’яко запитав детектив. — Кажіть, друже. Щось вас бентежить?
— Ви маєте рацію, — визнав лікар.
— І що це?
— Бачте, ці дві рани — тут і тут, — показав він. — Вони глибокі, кожна з них мала б перерізати кілька кровоносних судин, але їхні краї не розкриті. Вони не кровили, як очікувалося.
— Що вказує?..
— Цей чоловік був уже мертвий, мертвий деякий час. Але це ж повний абсурд.
— Схоже на це, — задумливо промовив Пуаро. — Хіба що наш убивця подумав, що неналежно виконав свою роботу, тому повернувся, щоб упевнитися. Але це ж очевидна маячня! Щось іще?
— Ну, ще одна річ.
— Яка ж?
— Бачите цю рану, під правою рукою, біля правого плеча? Будь ласка, візьміть мій олівець. Можете відтворити удар?
Пуаро підняв руку.
— Précisément[38] — сказав він. — Я зрозумів. Правою рукою це зробити надзвичайно складно, майже неможливо. Треба вивертати руку, щоб так ударити. Але якщо удар нанести лівою рукою…
— Точно, мсьє Пуаро. Цей удар, безумовно, нанесли лівою рукою.
— Тобто наш убивця шульга? Ні, тут щось більше, еге ж?
— Ви самі сказали, мсьє Пуаро. Деякі з цих ударів, безперечно, наносив правша.
— Двоє людей. Отже, ми знову повернулися до двох людей, — пробурмотів детектив. І раптом запитав:
— Світло було ввімкнене?
— Важко сказати. Бачте, провідник щоранку близько десятої вимикає його.
— Це скажуть вимикачі, — промовив Пуаро.
Він оглянув вимикач верхнього світла, а також світло над ліжком. Перший був вимкнений, а інше закрите.
— Eh bien, — задумливо сказав Пуаро. — Маємо гіпотезу про першого та другого Вбивць, як висловився б великий Шекспір. Перший убивця заколов жертву і вийшов з купе, погасивши верхнє світло. Другий убивця увійшов у темряві і, не побачивши, що робота виконана, наніс покійнику принаймні два удари. Que pensez vous de ça?[39]
— Чудово! — з ентузіазмом сказав маленький лікар.
Очі Пуаро блиснули.
— Гадаєте, це так? Я дуже радий. Бо, як на мене, це здається якоюсь нісенітницею.
— Яке ж іще може бути пояснення?
— Саме це я й запитую себе. Чи це просто збіг, чи що? Чи існують якісь ще невідповідності, що вказують на причетність двох осіб?
— Гадаю, я можу підтвердити це. Деякі удари, як я вже згадував, вказують на слабкість, брак сили чи рішучості. Оті удари злегка подряпали шкіру. А отут… і тут… — Знову показав він. — Для таких ударів потрібна велика сила. Вони пройшли крізь м’язи.
— То, на вашу думку, їх завдав чоловік?
— Цілком імовірно.
— А могла їх нанести жінка?
— Молода, енергійна, спортивна жінка змогла б, особливо під впливом сильних емоцій, та, як на мене, це малоймовірно.
Пуаро на якусь мить замовк.
Його супутник схвильовано запитав:
— Ви розумієте, про що я?
— Повністю, — підтвердив Пуаро. — Справа починає славно прояснюватися! Убивця — чоловік із величезною силою, він же слабак, і жінка, і правша, і шульга… Ah! c’est rigolo, tout ça![40]
Він заговорив із раптовою злістю.
— А жертва… Як він під час цього поводився? Кричав? Боровся? Захищався? — Він засунув руку під подушку і дістав автоматичний пістолет, який Ретчетт показував йому напередодні.
— Бачте, повністю заряджений, — сказав він.
Тоді вони оглянули купе. З гачків на стіні звисав денний одяг Ретчетта. На кришці рукомийника, що служила невеличким столиком, стояли різні предмети: вставні зуби в склянці води, ще одна склянка, порожня, пляшка мінеральної води, велика фляга, попільничка з недопалком сигари, якісь обвуглені рештки паперу і два згорілі сірники.