Містер Гардман знову моргнув.
— До того часу, як я доберуся у Париж, — сказав він, — усе, що залишиться із цієї маленької партії, перейде у пляшку з написом «Лосьйон для волосся».
— Ви не прихильник сухого закону, мсьє Гардмане, — сказав мсьє Бук із усмішкою.
— Ну, — сказав Гардман, — я не можу сказати, що сухий закон колись мене хвилював.
— А! — сказав мсьє Бук. — Підпільні забігайлівки. — Він вимовив слова з обережністю, смакуючи їх. — Ваші американські слова такі химерні, такі виразні, — мовив він.
— Я дуже хотів би поїхати до Америки, — сказав Пуаро.
— Ви там вивчили б кілька передових прийомів, — сказав Гардман. — Європа хоче пробудження. Вона дрімає.
— Це правда, що Америка — країна прогресу, — погодився Пуаро. — Я багато в чому захоплююся американцями. Тільки от — я, мабуть, старомодний — я вважаю американок менш чарівними, ніж мої співвітчизниці. Французька чи бельгійська дівчина кокетлива, чарівна — гадаю, немає нікого, хто би зрівнявся з нею.
Гардман відвернувся, щоб на мить глянути на сніг.
— Можливо, ви маєте рацію, містере Пуаро, — мовив він. — Але я думаю, що кожна нація найбільше любить своїх дівчат.
Він закліпав, наче сніг сліпить йому очі.
— Трохи засліплює, еге ж? — зазначив він. — Скажіть, джентльмени, ця справа діє мені на нерви. Убивство, і сніг, і все оце, і безділля. Просто тиняюсь тут і марную час. Я би хотів працювати над чимось чи кимось.
— Справжній енергійний дух заходу, — мовив Пуаро з усмішкою.
Провідник поставив валізи на місце й вони перейшли у наступне купе. Полковник Арбатнот сидів у кутку, курив люльку й читав журнал.
Пуаро пояснив їхнє завдання. У полковника не було заперечень. У нього були дві важкі шкіряні валізи.
— Решту мого багажу відправлено пароплавом, — пояснив він.
Як і більшість армійців, полковник був акуратним пакувальником. Огляд його багажу зайняв лише кілька хвилин. Пуаро помітив пакет із йоржиками для люльки.
— Ви завжди використовуєте ту ж саму марку? — запитав він.
— Зазвичай. Якщо можу їх дістати.
— А! — Пуаро кивнув.
Ці йоржики були аналогічні тому, який він знайшов на підлозі в купе покійника.
Доктор Константін зазначив те ж саме, коли вони знову вийшли в коридор.
— Tout de même[63], — пробурмотів Пуаро, — у це важко повірити. Це не dans son caractère[64], тут нічого додати.
Двері наступного купе були зачинені. Його займала княгиня Драґомірова. Вони постукали у двері, і глибокий голос княгині відповів:
— Entrez[65].
Цього разу слово взяв мсьє Бук. Він був дуже шанобливий і ввічливий, пояснюючи мету їхнього візиту.
Княгиня мовчки слухала його, її лице, схоже на жаб’яче, було повністю байдуже.
— Якщо це необхідно, джентльмени, — мовила вона тихо, коли він завершив, — то про що ж говорити. Моя покоївка має ключі. Вона допоможе.
— Вона завжди носить ваші ключі, мадам? — запитав Пуаро.
— Звісно, мсьє.
— А якщо уночі на одному з кордонів працівники митниці вимагатимуть відчинити щось із багажу?
Стара пані знизала плечима.
— Це дуже малоймовірно. Але в такому разі провідник приведе її.
— Тоді ви довіряєте їй беззастережно, мадам?
— Я вже це вам сказала, — тихо мовила княгиня. — Я не наймаю людей, яким я не довіряю.
— Так, — сказав задумливо Пуаро. — Довіра справді є рідкістю у ці дні. Мабуть, краще мати непоказну жіночку, якій можна довіряти, ніж більш chic[66] покоївку — наприклад, якусь витончену парижанку.
Він бачив, як темні розумні очі повільно заокруглились і княгиня перевела погляд на його обличчя.
— Що конкретно ви маєте на увазі, мсьє Пуаро?
— Нічого, мадам. Я? Нічого.
— Але так. Ви думаєте, еге ж, що мені слід мати витончену француженку, яка би дбала про мої туалети?
— Це було б, мабуть, звичніше, мадам.
Вона похитала головою.
— Шмідт віддана мені. — Її голос особливо виділив ці слова. — Відданість — c’estimpayable[67].
Німкеня прибула з ключами. Княгиня перейшла на німецьку, наказуючи відкрити валізи й допомогти джентльменам у їхніх пошуках. Сама вона зосталася в коридорі, дивлячись на сніг, і Пуаро залишився із нею, давши мсьє Буку завдання оглянути багаж.
Вона глянула на нього з похмурою усмішкою.
— Ну, мсьє, ви не бажаєте глянути, що міститься у моїх валізах?