Із пронизливим криком Естареді кинулася до брата, вчепилася в нього, почала трясти… Жрець Малу обвів очима храм і зупинив погляд на розпростертій біля підніжжя стовпа фігурі. Кілька секунд жрець вдивлявся й раптом грізно підняв голос: «Тихо!» Естареді мимоволі змовкла й оглянулася.
— Король помер! — урочисто проголосив жрець.
Еста ще раз подивилася на брата, побачила мокрі смужки на щоках, кляп у роті, очі, які жалібно моргали, і сіла на втоптану землю. «Вийшло, — прошепотіла вона. — Клюс залишився жити».
— Король помер! — повторив Малу. — Хай живе королева!
— Ура королеві! — тонким голосом прокричав Дано Іт.
— Ура королеві! — заревіли придворні.
Плечі Естареді здригнулися, вона закрила обличчя руками й чи то заплакала, чи то засміялася, важко розібрати в темряві.
— Ви закінчили?
— Тепер так.
— Свою провину визнаєте?
— Ні.
— Викликати свідків обвинувачення?
— Не варто. І без них розберемося. У документі, який підсунув на підпис Клюсу Малу, ніде не значилося ім’я Священної Жертви! «Король Анемора добровільно обирає смерть на Святі Місяця для збереження благополуччя своїх підданих… Правлячий король Анемора зобов’язується піти в небуття під священну владу Богині Місяця…» Клюссіді Діано Лу начертав своєю царственою ручкою закарлюку, і жерці записали в жертовних списках: «Наступним Сплячим обрано короля Анемора». До чого тут я?! Я сам випустив з уваги цю деталь. Всі ганялися за Диском, щоб одержати владу після смерті короля, але нікому, крім Ести, не спало на думку спробувати замінити його на престолі й тим самим урятувати. Дівчисько просто прив’язане до брата, от і все.
— Припустимо. Хто підіслав до Діано Лу нелюдя й велів йому вести їх до Філіпа?
— Я?! Неправда. Жерці ганяли Емі, як мишу, і він просто забився в найближчу щілину. Він страшенно боявся ходячих трупів, бідне маля…
— Підсудний! Ви ображаєте сили Пітьми, принижуючи достоїнство їхніх слуг!
— Винен. Я просто хотів сказати, що Емі не любив Сплячих. Безумовно, Сплячий зобов’язаний був повернути Диск у храм Місяця, якщо його за тим послали, але до чого тут я? Головний маг Анемора велів своєму помічникові сховати Диск подалі, ну й що? Це справи живих, їхні турботи.
— Так ви стверджуєте, що в Амадан Естареді й Клюссіді Діано Лу потрапили зовсім випадково?
— Абсолютно! За ними гналися наймані вбивці, наступаючи на п’яти…
— Добре. Як трапилося, що в автомобільній катастрофі ніхто не постраждав?
— Як ніхто не постраждав? Афарасу ногу придавило, а Клюсу щоку подряпало… І взагалі, там Емі впливав, у нього інстинкти…
— У нелюдя цього виду? Насмішили. Добре, нелюдь інстинктивно врятував у катастрофі пасажирів «оленегона», а як ви поясните той факт, що Дім Фут хапає зовсім сторонню людину й тягне за собою в поїзд?
— Запитаєте в Діма.
— Ви прекрасно знаєте, що він не може бути представлений на суд, як такий, що зазнав нашарування чужої особистості!
— Нема чого своїм… слугам Пітьми дозволяти творити, що завгодно! Поглинають всіх підряд!
— Підсудний, у справі буде відзначено, що ви дозволяєте щодо Пітьми ворожі випади. Втручання в готелі ви, звичайно, заперечуєте?
— Безумовно. Естареді Діано Лу має первинну магічну силу й за відповідної підготовки з неї вийде цілком пристойна чаклунка.
— Тіло Філіпа Захисники віри спалили теж за власною ініціативою?
— Начебто ви не знаєте Захисників! Вони ж і Сплячого в багаття запхали, ви що, забули? До речі, прошу долучити до протоколу: Сплячий не мав ніякого права відкривати Плейте секрет Місячного Диска! Охоронець з’явився до Захисників всього-навсього з доносом і не більше! Захисникам порадив зарядити зброю сріблом. Плейте розтлумачив все відносно престолу — це що, не втручання?!
— Підсудний, ми зібралися тут для обговорення ваших справ, а не вчинків слуг Пітьми!
— А я нічого не робив! Я стерпів навіть смерть Емі!
— А хто його послав?
— Не вважайте Емі мерзенною скотиною! Він був чесним нелюдем і добро пам’ятав.
— Сплячий усього лише домагався повернення Місячного Диска, він пообіцяв Плейте престол після смерті Жертви. Чому Плейте зачитав Посвяту, не відходячи від Гнізда Пітьми?
— А ви не здогадуєтеся? Він не вірив нікому, тим більше цій тухлій жабі! Він усього лише перестрахувався.
— Тоді останнє. Не будете ж ви заперечувати, Ламасе, що вломилися в покої Богині Місяця й наполягали на найсуворішому дотриманні того пункту договору, у якому мова йшла про смерть нині правлячого короля?