— Не буду. Вламувався. Наполягав.
— А яке ви мали на це право, ви, хто не пройшов ще навіть чистилища?! Переміщена особа?! Ваше тіло ледь почало розкладатися, а ви вже втручаєтеся в наші справи?! Ви снували між двома світами, псували гру могутнім силам, бентежили голови! Чи знаєте ви, що вам за це загрожує?..
Жінка, яка сиділа в центрі залу на підвищенні, встала, і обвинувач захлинувся піною й замовк. Жінка обвела поглядом зал, по одну сторону якого колихалася непроникна Пітьма, по іншу сяяло сліпуче Світло.
— Пошліть його назад! — наказала вона.
— Що? — пролепетав обвинувач.
— Пошліть його назад в іншій личині. Я хочу знати закінчення цієї історії. Простежте, щоб йому видали додатково п’ять років життя.
— Але Ваша Всемогутносте…
Богиня Місяця обдарувала обвинувача холодною посмішкою й обернулася до Ламаса:
— Але наступного разу не смійте вриватися до мене без стуку!
Пачка маргарину
З моєю тіточкою Лесею важко сумувати. Коли вони з дядьком Миколою приходять до нас у гості, відразу починаються цікаві події: то у ванній раптово з’являється водяна черепаха, то в злобливої сусідки Марь Петрівни на кухні каструлі літають, а то в нашому телевізорі замість телеведучих — лісові птахи цвірінчать.
Але в той вечір тіточка обіцяла навчити мене пекти пиріг із цікавою назвою «Бідний студент», і я заздалегідь купила в магазині все необхідне.
Тільки ми з нею розташувалися на кухні, як тіточка зі здивуванням тикнула пальцем у пачку маргарину:
— «Міський»?
— Так.
— Ти завжди купуєш саме «Міський»?
— Ні, а що він, гірший?
— Та як тобі сказати… Якщо ти нікуди не квапишся, я розповім тобі історію, що почалася саме з пачки «Міського» маргарину.
Так, у всьому винна саме пачка маргарину, бо саме її мені й не вистачало! Ну, добре, нехай це було тридцять перше грудня, але ж торт можна було й у магазині купити!
Вискочила я з під’їзду, дивлюся — прямо біля нашого будинку зі своїм візком продавщиця розташувалася. Молоко, кефір, сирки різні, а головне — маргаринові пачки, сніжком запорошені, лежать. Зраділа я, гроші скоріше даю, а сама маргаринову пачку хапаю. Треба ж, пощастило як! У магазин не доведеться іти!
Через пару хвилин сусідка стукає: чи нема у мене трохи майонезу, запитує. Я говорю, що цей продукт щойно в продажу бачила просто біля під’їзду. Сусідка виглянула, головою похитала й в інші двері стукає. Не було там уже продавщиці, і товару її не було. Тільки мені тоді це дивним не здалося — свято, хто як може, так і торгує.
Як дійшла справа в мене до маргарину, дивлюся, іній на ньому розтанув, а за назвою начебто незнайомий малюнок красується: не то терем-теремок, не то хатинка на курячих ніжках. Букви ж звичайні, блакитненькі — «Міський маргарин» написано. Напевно, треба було просто розгорнути пачку, і маргарин у мисці поставити на вогонь розтоплювати, а мене потягнуло картинки розглядати…
…І от, тепер цей сарай! На стінах цвіль, на вікнах ґрати, у кутках — павуки, у печі вогонь танцює, а в трубі вітер підвиває.
Сказати, що трохи не по собі, — надто м’яко, сказати, що від страху зуб на зуб не потрапляє, — соромно. Так, легке нервове тремтіння!
Тут у трубі завило дуже вже голосно, з печі дим повалив, на підлогу іскри так і посипалися. Пожежа не трапилася лише через неймовірну вогкість підлоги в тутешньому готелі. Посередині сараю матеріалізувалася зігнута фігура з мітлою й великою коробкою з написом «Торт» у руках.
Бабуля відкашлялася, жбурнула убік ношу й гучно гаркнула: «Бре-кекс!» Мітла із всіх прутів кинулася до порога, де й застигла в стійці «струнко». Торт злетів у повітря й скромно опустився на порослу мохом кришку стола.
— Привіт, — весело сказала бабуля, блиснувши єдиним зубом. — Ласкаво просимо!
— У мене грошей немає! — повідомила я про всяк випадок.
Бабуля задумливо поскребла підборіддя.
— Це нічого.
— Мене почнуть шукати через півгодини!
— Не знайдуть, — утішила бабуля.
— Як не соромно вам, жінці похилого віку, брати участь у викраденні людей?!
— Хто тут жінка похилого віку?! — обурилася бабця.
Старушенція клацнула пальцями й миттю помолодшала років на двісті.
— Дзеркало!
Протилежна стіна дзвякнула, заскрипіла й нарешті видала зображення смаглявої брюнетки з величезними синіми очима й губами кольору стиглого помідора.