У двері знову вдарили.
— Дарма грубіяниш! Зараз ніч, а у мене в руках двоє твоїх людей.
Очі старого гнівно блиснули:
— Що ти мелеш, Борода, які люди?! Усі тут.
За дверима захихикали:
— Не всі, доглядачу, не всі. Один хлопчисько-шмаркач й один пузатий чорт зі старого набору.
Старий завагався:
— Як ти доведеш, що це мої люди?
— Подивися у вікно.
Марта вихором побігла зі сходів і припала до вікна. Старий підійшов ближче і теж вдивився.
— Я нічого не бачу. Освіти їх смолоскипом! — крикнув він до дверей.
Його наказ виконали. Марта ойкнула й затисла рукою рот.
— Але тут тільки один, і я його не знаю. Це не мій!
— Тим гірше для нього, — пробурчали за дверима. — А другий у мене в таборі. Він точно твій: той, що минулого разу капітана Флінта торпедував. Жени товар!
Ольга тихесенько спустилася зі сходів, і стала навшпиньки, намагаючись хоч що-небудь роздивитися у вікні.
— Хто це? — пискнула вона.
Марта різко обернулася, схопила її за руку й потягнула подалі від вікна.
— Агов, Бородо, що ти зробиш із цим хлопцем? — запитав старий, вдивляючись у темряву.
— Ну вже назад не потягну, — почулася швидка відповідь.
— Я дам за нього ящик рому.
— Мало, — відгукнулися двері.
— Вистачить, я його вперше бачу. Взагалі, тобі ця справа боком вийде, він не з вашого сектора. Або бери ящик рому, або взагалі нічого не одержиш!
За дверима трохи подумали:
— Добре, давай.
— Зараз.
Доглядач повернувся до Марти:
— Біжи за хлопцями, принцесо, і захопіть зброю.
— Єсть, — коротко відповіла бабця Марта й кинулася нагору.
Ольга залишилася посередині кімнати, не знаючи, куди подітися. Старий похмуро подивився на дівчину:
— Допоможи мені.
Удвох вони відкинули кришку погреба, потім Ольга тримала ліхтар, а старий, крекчучи, витягав звідти ящик із запиленими, затягнутими павутиною пляшками. Упоралися саме до того моменту, коли примчали заспаний Михайло й Анатолій з електричною бритвою, що ще дзижчала в руці. Слідом за ними спустилася бабця Марта із двома карабінами.
— Ти засядеш нагорі й будеш тримати під прицілом поріг! — велів доглядач Михайлу. — Толя підстрахує мене через двері, а ви брись звідси!
Бабця Марта без звуку потягла Ольгу в простінок між вікном і каміном.
— Борода, не здумай жартувати! Ти мені хлопця, я тобі ром.
Старий важко підняв ящик і почекав, поки Анатолій відсуне засув. На порозі стояв той самий чоловік, якого Ольга бачила в лісі! Він швидко оглянув кімнату, зачепився поглядом за двох жінок у кутку, потім підставив руки:
— Давай.
Старий почервонів від натуги, але видавив крізь зуби:
— Спочатку ти.
Борода презирливо хмикнув, обернувся в темряву й клацнув пальцями.
Чиїсь послужливі руки негайно ж поставили поруч із ним парубка в костюмі, який щільно облягав фігуру й відливав металевим блиском. Обличчя молодої людини було залите кров’ю.
Старий всунув ящик у руки Бороді, встиг підхопити хлопця, який почав падати, і затягти його в кімнату. Анатолій відразу зачинив двері й опустив засув.
Марта вискочила зі схованки й заклопотала біля пораненого. У хлопця була рана на голові — розсічена шкіра, і кров уже запеклася. Він тихо стогнав під руками бабці Марти й дивився божевільним поглядом на своїх рятівників, мабуть, погано розуміючи, де він є.
Старий почухав підборіддя й ткнув пальцем у дивний костюм незнайомця:
— Я говорив, що захист пробиває! Це ж легкий скафандр! Сусідній сектор.
При слові «скафандр» погляд потерпілого став осмисленішим, парубок промурмотів щось, але дуже тихо, і Марті довелося нахилитися.
— Вітає братів по розуму, — повідомила вона.
— Братня зустріч, — почав був Анатолій іронічним тоном, але осікся під докірливим поглядом Марти.
У двері знову стукнули чимось важким, і голос Бороди проревів:
— А інше? За тобою ще гроші й симпатичні крихітки, доглядачу.
Розсерджена бабця Марта запустила у двері тарілкою, що благополучно розлетілася на шматки:
— Те ж буде і з твоєю головою, Бородо, якщо ми зустрінемося!
За дверима пролунав хор радісних вигуків, які перебивалися лайками. Ольга навіть сполотніла, Анатолій навів на двері дуло карабіна й мрійливо примружився. Михайло сердито сплюнув на підлогу й голосно клацнув затвором.
Голоси разом змовкли.
— Не балуйте там зі зброєю, а то погано вашому буде! — після паузи пригрозив Борода.