Ці ознаки мали місце до початку XIX ст. І як сповнення цього пророцтва, в 1755 р. стався один з найжахливіших землетрусів, які переживало людство. Хоч він став відомий, як Лісабонський землетрус, однак поширився на більшу частину Європи, Африки й Америки. Він був відчутний навіть у Гренландії, Вест-Індії, на острові Мадейра, у Швеції та Норвегії, Великобританії та Ірландії. Він охопив територію загальною площею майже 4 млн. квадратних кілометрів. В Африці трясіння землі було таким же сильним, як і в Європі. Була зруйнована більша частину Алжиру, і недалеко від Марокко поглинуте земною безоднею селище, яке налічувало від 8 до 10 тисяч мешканців. Величезна хвиля затопила приморські міста Іспанії та Африки, спричинивши велике руйнування.
“Найсильніші поштовхи були відчутні в Іспанії та Португалії. Кажуть, що в Кадесі морська хвиля досягла висоти 60 футів (приблизно 18м. — Ред.) Найвищі гори в Португалії здригалися до самого підніжжя; вершини декотрих з них розкололися, надаючи їм дивовижних форм. З утворених кратерів виривався вогонь, величезні маси гірських порід падали вниз у сусідні долини” (Sir Charles Lyell. Principles of Geology. P. 495).
У Лісабоні “під землею почувся ніби гуркіт грому”, після чого сильний поштовх зруйнував більшу частину міста. За якихось шість хвилин загинуло 60 тисяч осіб. Море спочатку відступило, залишаючи після себе мілину, а потім під час припливу піднялося на 15 м вище від свого звичайного рівня. “Серед інших надзвичайних подій, які мали місце в Лісабоні під час катастрофи, можна відзначити зруйнування нової набережної, спорудженої з найчистішого мармуру. На її будівництво були витрачені значні кошти. Там зібрався величезний натовп народу, сподіваючись врятуватись від уламків будинків, що руйнувались, але нараз ця споруда з усіма людьми, котрі знаходились на ній, занурилися в море, і жодне людське тіло не випливло на поверхню води” (Ibid. P.495).
“Підземний поштовх вмить зруйнував усі церкви і монастирі, майже всі великі будівлі та більше четвертої частини житлових будинків. Через дві години після поштовху в багатьох кварталах міста спалахнула пожежа, і протягом трьох діб у місті вирував вогонь з такою силою, що від нього залишилися руїни. Землетрус стався у святковий день, коли церкви і монастирі були переповнені людьми. Мало коту вдалося врятуватися” (Encyclopedia America. Art. “Lisbon”. Ed. 1831). Людей охопив невимовний жах. Ніхто не плакав, страх позбавив людей сліз. Вони метушилися, збожеволівши від горя і несподіванки, хапались за голову і, б'ючи себе в груди, вигукували: “Кінець світу! Кінець світу!” Матері забули про своїх дітей і бігали з розп'яттями в руках. На жаль, багато людей кинулося до церков за порятунком, але марними були причастя, даремно нещасні люди обіймали вівтарі; образи, священики і народ були разом поховані піц руїнами. Як пізніше було встановлено, того страшного дня загинуло 90 тисяч осіб.
Через 25 років з'явилася інша, згадана в пророцтві ознака, — затемнення сонця і місяця. Найбільш вражаючим було те, що ця подія мала місце в точно визначений час. У розмові з учнями на горі Оливній Спаситель, змалювавши довгий період випробовування для церкви — 1260 років папського панування, про яке було сказано, що дні його будуть скорочені, згадав також деякі з подій, котрі матимуть місце перед Його Другим приходом, і визначив час, коли світ побачить першу з цих подій: “Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце затьмариться, і місяць не дасть свого світла” (Марка 13:24). 1260 днів, або років, закінчилися в 1798 р. За чверть століття до цієї дати переслідування майже припинилися. Після гоніння, згідно зі словами Христа, повинно було статися затемнення сонця. 19 травня 1780 р. це пророцтво здійснилось.
“Темний день 19 травня 1780 р. залишається найбільш таємним, досі нез'ясованим і єдиним у своєму роді явищем. Відбулося незрозуміле затемнення всього видимого неба і атмосфери в Новій Англії” (R.T.Devens. Our First Century. P. 89).
Очевидець, який жив у Массачусетсі, так описує цю подію: “Вранці сонце світило ясно, але незабаром сховалося за зловісними темними хмарами, що опускалися все нижче і нижче. Часом їх пронизували спалахи блискавки, почувся гуркіт грому і почав накрапати дощ. Десь коло дев'ятої години хмари стали рідшими, набравши бронзово-жовтого або мідного кольору, земля, скелі, дерева, будівлі, вода і люди виглядали по-іншому в цьому неземному дивному світлі. Через декілька хвилин темна, важка хмара закрила все небо, за винятком вузької смуги на горизонті, і стало так темно, як буває звичайно влітку о дев'ятій годині вечора...”
“Страх, тривога і благоговійний трепет поступово змінювали один одного. Жінки стояли біля дверей своїх жител, дивлячись на темний ландшафт; чоловіки поверталися з роботи в полях, теслі залишали свої інструменти, ковалі — кузню, крамарі зачиняли крамниці. Тремтячи, діти бігли зі школи додому. Мандрівники зупинялися на нічліг в найближчих фермерських оселях. ‘Що буде?’ — це питання було у всіх на вустах, у кожному серці. Здавалося, ось-ось пронесеться небаченої сили ураган і всьому прийде кінець.
У домах запалювали свічки, і вогонь у камінах горів так яскраво, як в осінню безмісячну ніч. Кури сідали на сідала і засинали, на пасовищах жалібно ревла худоба, чути було скреготання жаб; птахи співали свої вечірні пісні, і повсюди літали кажани. Але люди знали, що це не ніч.
Доктор Нафанаїл Уайттекер, пастор церкви в Салемі, проводив богослужіння і в проповіді висловив думку про те, що цей морок був надприродним. Богослужіння відбулися і в багатьох інших місцях. У цих імпровізованих проповідях, як правило, використовувалися біблійні тексти, які вказували на те, що ця подія відповідає пророцтвам із Писання. Найгустіша темрява настала одразу ж після одинадцятої години” (The Esses Antiquarian. April. 1899. V.3. N4. P.53—54). На більшій території країни опівдні було настільки темно, що без свічки не можна було визначити час на годиннику, обідати або робити що-небудь у домі...
“Ця темрява поширилась на велику відстань. Вона сягала далеко на сході — до Фалмуса, на захід — аж до віддалених частин штатів Коннектикут і Олбані, на півдні — до морського узбережжя, а на півночі — до найдальших американських поселень” (William Gordon. History of the Rise, Progress... of the U.S.A. V.3. P.57).
Після густої темряви цього дня, за годину або дві години до заходу сонця, небо де-не-де проясніло, з'явилося сонце, хоча його, як і раніше, закривав густий, темний туман. “Після заходу сонця небо знову затяглася хмарами і дуже швидко настала ніч. Темрява ночі також була незвичайною і жахаючою, як і темрява вдень. Хоч місяць тоді був уповні, однак нічого не можна було побачити без світильників, світло яких ледве пронизувало безпросвітну темряву, подібну до єгипетської, і було майже непомітним на відстані з сусідніх домів” (Isaiah Thomas. Massachusetts Spy, or, American Oracle of Liberty. V.10. N472; 1780. 25 May). Один з очевидців цього явища говорить: “Я не міг позбутися думки, що навіть якби кожне небесне світило сховалося за завісою найгустішої темряви або ж зовсім згасло, то й тоді темрява, що огорнула землю, не була б такою непроглядною” (Letters by Dr.Samuel Tenney, ofexeter, New Hampshire, December, 1785. Massachusetts Historical Society Collections, 1792, 1st series. V.I. P.97). О дев'ятій годині вечора зійшов повний місяць, але й “він не розсіяв цього смертельного мороку”. Після півночі темрява зникла, і коли вперше з'явився місяць, він був кольору крові.
День 19 травня 1780 р. ввійшов у історію як “темний день”. З часів Мойсея ще не було такої густої, тривалої темряви, яка б охоплювала величезну територію. Опис цієї події очевидцями — це тільки слабкий відгомін слів Господа, записаних пророком Йоїлем за 25 віків до їх виконання: “Заміниться сонце на темність, а місяць — на кров перед приходом Господнього дня...” (Йоїла 3:4).
Христос заповідав Своєму народові спостерігати за ознаками Його приходу і радіти прикметам, які свідчать про прихід Царя. “Коли ж стане збуватися це, — говорить Він, — то випростуйтесь і підніміть свої голови, — бо зближається ваше визволення”. Він вказав Своїм послідовникам на дерева, які розвиваються весною: “Як вони вже розвиваються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що близько вже літо. Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що Боже Царство вже близько” (Луки 21:28, 30, 31).