До особистого приходу Христа народ Божий не успадкує Царства. Спаситель сказав: “Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї; і зберуться перед Ним усі народи, і Він відокремить одних від других, як пастир відокремлює овець від козлів; і поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч. Тоді скаже Цар тим, що праворуч Нього: ‘Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготовлене вам від заснування світу’” (Матвія 25:31—34). З наведених місць Святого Письма ми бачимо, що в час приходу Сина Людського мертві воскреснуть нетлінними, а живі переміняться. Ця велика зміна, що станеться з ними, приготує їх до прийняття Царства, бо Павло говорить, що “тіло і кров не можуть вспадкувати Царство Небесне; і тління не вспадкує нетління” (1 Коринтянам 15:50). Людина в її теперішньому стані смертна, тлінна; а Царство Боже буде нетлінним, вічним. Тому людина в своєму теперішньому стані не може увійти до Царства Божого. Коли ж прийде Ісус, Він дасть Своєму народові безсмертя; потім Він запросить їх прийняти Царство, приготовлене для них.
Ці та інші місця Святого Письма переконали Міллера у тому, що події, котрих усі очікували перед приходом Христа, — тобто всесвітнє благоденство та заснування Царства Божого на землі, — насправді матимуть місце після Другого приходу Христа. Більше того, всі ознаки часу і стан світу цілком відповідали пророцтвам про останні дні. Досліджуючи тільки Писання, він дійшов висновку: час, відпущений для існування землі в її теперішньому стані, закінчується.
“Інше, що справило на мене величезне враження, — говорив Міллер, — це хронологія Святого Письма... Я побачив, що передречеш події, які мали місце в минулому, часто відбувалися в точно зазначений час. 120 років перед потопом (Буття 6:3); сім днів безпосередню перед початком потопу та 40 днів обіцяного дощу (Буття 7:4); 400 років перебування нащадків Авраама на чужині (Буття 15:13); три дні уві снах виночерпія і хлібодара (Буття 40:12—20); сім років фараона (Буття 41:28—54); 40 років у пустелі (Числа 14:34); три з половиною роки голоду (1 Царів 17:1; Луки 4:25); 70 років полону (Єремії 25:11); сім років, що минули над Навуходоносором (Даниїла 4:13—16); сім седмиць (або тижнів), 62 седмиці та одна седмиця, що становлять разом 70 седмиць, призначених для юдеїв (Даниїла 9:24—27), — усі ці події були передречені пророцтвами та здійснилися з надзвичайною точністю” (Bliss. P. 74—75).
Коли пізніше при дослідженні Біблії Міллер зустрічався з різними хронологічними періодами, котрі, на його думку, сягали аж до Другого приходу Христа, він не міг не розглядати їх як “призначені наперед часи”, які Бог відкрив Своїм рабам. “Що скрите, — говорить Мойсей, — те належить Господеві, нашому Богові, що ж відкрите, це наше й наших дітей повіки” (Повторення Закону 29:29). І Господь говорить через пророка Амоса, що Він “не робить нічого, не об'явивши намисли Свої Своїм слугам-пророкам” (Амоса 3:7). Тому дослідники Божого Слова можуть бути впевненими, що в Слові Правди вони знайдуть відомості про найважливіші події, що мають відбутися в історії людства.
“Коли я цілком упевнився, — говорить Міллер, — що ‘все Писання натхненне Богом і корисне’ (2 Тимофію 3:16); що воно ‘ніколи не було написане з волі людської, а складали його святі люди Божі, проваджені Духом Святим’ (2 Петра 1:21); що Слово Боже написане ‘для нашого повчання, аби ми через терпіння та підбадьорювання з Писання зберігали надію’ (Римлянам 15:4), — я не міг дивитися на окремі хронологічні біблійні періоди інакше, як на частину Слова Божого, котра заслуговує такого ж серйозного вивчення, як і решта Писання. Тому я вирішив, що, намагаючись збагнути відкриття, дані нам з милості Божої, я не мав права пройти осторонь пророчих періодів” (Bliss. P.75).
У книзі Даниїла (8:14) містилося пророцтво, яке, на думку Міллера, найпевніше вказувало на час Другого приходу Христа. “Аж до двох тисяч трьохсот вечорів та ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня”. Дотримуючись свого правила, згідно з яким Писання повинно само себе пояснювати, Міллер довідався, що один день у біблійному пророчому часі означає рік (Числа 14:34; Єзекіїля 4:6). Він бачив, що період 2300 пророчих днів, або буквальних років, сягає далеко за межі часу благодаті, призначеної юдеям, а отже, не стосується старозавітної святині. Міллер поділяв загальну точку зору: в християнську еру святинею є земля, і тому він розумів, що очищення святині, про яке йдеться в книзі Даниїла (8:14), означає очищення землі вогнем під час Другого приходу Христа. Якщо б, міркував він, можна було безпомилково визначити вихідну точку для 2300 днів, тоді можна було б легко вирахувати час Другого приходу Христа. Таким чином став би відомим час кінця, коли Існуючий порядок “з його гордістю і владою, пишністю і марнославством, нечестям і гнобленням прийде до свого кінця”; коли прокляття “зникне з землі, смерть буде знищена, раби Божі, пророки і святі та всі, що бояться Його, будуть винагороджені, а ті, що спустошують землю, — знищені” (Bliss. P. 76).
Міллер продовжував досліджувати пророцтва ще з більшою ревністю і зацікавленістю, присвячуючи цілі дні й ночі вивченню того, що видавалось йому тепер надзвичайно важливим і цікавим. У 8-му розділі книги Даниїла він не міг знайти вихідної точки для 2300 днів; хоч ангелу Гавриїлу і було доручено пояснити Даниїлові видіння, однак він лише частково зробив це. Коли пророк побачив жахливе переслідування, яке очікувало Церкву, сили залишили його. Він не міг більше зносити це видовище, і ангел на деякий час залишив його. Даниїл “знемігся й заслаб на кілька днів”. “Я був здивований видінням і не розумів його” (Даниїла 8:27).
Але Бог звелів Своєму посланцеві: “Витлумач йому видіння”, — і це доручення мало бути виконане. Тому через деякий час ангел повернувся до Даниїла і сказав: “Оце я прийшов, щоб навчити тебе розуміння”; “вважай же на слово і силкуйся зрозуміти видіння” (Даниїла 8:16; 9:22—23, 25—27). У видінні 8-го розділу залишався нез'ясованим один важливий пункт, а саме: період 2300 днів; тому ангел, коли з'явився вдруге, головним чином зупинився на цьому питанні: “Сімдесят седмиць (або тижнів) призначено для твого народу і для твого святого міста... Тож знай і зрозумій: від виходу наказу, щоб відбудувати Єрусалим, до Владики Месії сім седмиць та шістдесят дві седмиці. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. А по шістдесят двох седмицях буде погублений Месія, хоч не буде на Ньому вини... Із багатьма Він утвердить заповіт протягом однієї седмиці, а в половині седмиці скасує жертву та жертву хлібну” (Даниїла 9:24—27).
Ангел був посланий до Даниїла, щоб пояснити йому те, чого він не зрозумів у видінні 8-го розділу, — слова, що стосуються часу: “Аж до двох тисяч трьохсот вечорів та ранків, — тоді буде визнана очищеною святиня” (Даниїла 8:14), звелівши Даниїлові: “Вважай же на слово й силкуйся зрозуміти видіння” (Даниїла 9:24). Слово, перекладене тут як “призначено”, буквально означає “відрізано”. Ангел пояснив, що 70 тижнів, або 490 років “відрізані” спеціально для юдеїв. Але від чого їх відрізають? Оскільки 2300 днів — єдиний період часу, згаданий у 8-му розділі, то 70 тижнів відрізають від 2300 днів. Отже, 70 тижнів повинні становити частину періоду 2300 днів, і ці два періоди починаються в один і той самий час. Згідно з поясненням ангела ці 70 тижнів починалися з того часу, як вийшов указ про відбудову Єрусалима. Якщо б можна було з'ясувати дату цього указу, тоді була б встановлена вихідна точка великого періоду 2300 днів.
У 7-му розділі книги Єздри згадується цей указ (Ездри 7:12—26). У завершеному вигляді цей указ був виданий Артаксерксом, перським царем, у 457 р. до Н.Хр. Але в книзі Єздри (6:14) зазначається, що дім Господній в Єрусалимі побудований за наказом “Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського”. Ці троє царів, склавши, підтвердивши і доповнивши цей указ, довели його до досконалості, передбаченої пророцтвом, щоб відзначити початок 2300 років. Вважаючи 457 р. до Н.Хр. датою видачі указу, бо в цей рік указ був остаточно складений, ми побачимо, як виконалися всі деталі в пророцтві про 70 седмиць.
“Від виходу наказу, щоб відбудувати Єрусалим, до Владики Месії сім седмиць та шістдесят дві седмиці” (Даниїла 9:25), тобто 69 тижнів, або 483 роки. Повеління Артаксеркса набуло сили восени 457 р. до Н.Хр. Якщо до цієї дати додати 483 роки, ми приходимо до осені 27 р. після Н.Хр. Саме в цей час і виконалося пророцтво. Слово “Месія” означає “Помазанник”. Восени 27 р. Христос був хрещений Йоаном і помазаний Святим Духом. Апостол Петро свідчить “про Ісуса з Назарета, як Бог помазав Його Святим Духом і силою” (Дії 10:38). І Сам Спаситель говорить: “Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене звіщати Добру новину убогим” (Луки 4:18). Після Свого хрещення Христос прийшов до Галілеї, “проповідуючи Євангеліє Царства Божого, кажучи: ‘Сповнився час’” (Марка 1:14—15).