Ті, які прийняли адвентистську вістку, усвідомили необхідність розкаяння і покори перед Богом. Чимало людей довгий час не могли зробити вибір поміж Богом і світом, але тепер вони відчули, що прийшов час зайняти певну позицію. “Предмети вічності набули в їхніх очах небувалої реальності. Небо схилилося до них, і вони почували себе винними перед Богом” (Bliss. P. 146). Християни прокидалися до нового духовного життя. Вони усвідомлювали, що часу залишилося обмаль, а тому потрібно швидко робити для ближніх те, що вони повинні зробити. Усе земне відійшло на другий план, здавалося, вічність відчинилася перед ними, і все тимчасове відступило перед необхідністю зробити великий вибір між вічним щастям і вічним прокляттям. Дух Божий спочивав на них і надавав сили їхнім закликам до братів і грішників — приготуватися до Дня Божого. Мовчазне свідоцтво їхнього повсякденного життя було постійним докором формалізмові неосвячених членів церкви. Ці люди не бажали, щоб хтось заважав їм у їхній гонитві за задоволеннями, в пристрасті до зиску та прагненні до світських почестей. Ось чому проти адвентистської віри та її вісників виникла ворожнеча й опір.
Коли докази, що ґрунтувалися на пророчих періодах, виявилися незаперечними, вороги всіма силами намагалися розчарувати тих, хто досліджував ці істини, запевняючи: пророцтва запечатані, таким чином, протестанти пішли слідами прихильників римської церкви. В той час, як папська церква приховувала від народу Біблію, протестантські церкви твердили, що важлива частина Святого Слова, особливо та, котра містить істини щодо нашого часу, недоступна для розуміння.
Служителі та народ заявляли, що пророцтва з книги Даниїла та Відкриття — це незбагненні таємниці. Але Христос звернув увагу Своїх учнів на слова пророка Даниїла щодо подій, які мали відбутися за їхнього часу, і сказав: “Хто читає, нехай розуміє” (Матвія 24:15). А твердження, що Відкриття — незбагненна таємниця, суперечить самій назві цієї книги: “Відкриття Ісуса Христа, яке дав Йому Бог, щоб показати рабам Своїм, що має незабаром статися... Блаженний, хто читає і хто слухає слова цього пророцтва та додержується написаного в ньому, бо час близький” (Об'явлення 1:1—3).
Пророк говорить: “Блаженний, хто читає...” — отже, будуть такі, що не читатимуть, і це благословення не належить їм. “...І хто слухає...” — є й такі, котрі відмовляться слухати пророцтва; ця група людей також позбавлена благословень. “...Та додержуються написаного в ньому...” Багато людей відмовляться прийняти застереження і наставлення, що містяться у книзі Відкриття; ніхто з них не має права претендувати на обіцяне благословення. Всі, хто глузуватимуть з пророцтв та кепкуватимуть з символів, так урочисто викладених у них, усі, хто відмовиться змінити своє життя і приготуватися до приходу Сина Людського, залишаться без благословення.
Як наважуються люди, що володіють Богонатхненним свідоцтвом, навчати, що книга Відкриття — незбагненна таємниця? Це — розкрита таємниця, відкрита книга. Дослідження Відкриття спрямовує думки до пророцтв Даниїла; і ці обидві книги відкривають надзвичайно важливі наставлення, дані Богом людям про події, що мають статися наприкінці історії землі. Йоанові були відкриті переживання церкви, які становлять великий інтерес. Він бачив становище, небезпеку, боротьбу й остаточне визволення Божого народу. Він записав заключні вістки, які закінчаться жнивами на землі, — снопи будуть зібрані до небесних клунь, а солома — знищена вогнем. Йоанові були відкриті надзвичайно важливі Істини, особливо ті, що стосуються останньої Церкви, щоб ті, хто навернувся від омани до Істини, знали про боротьбу і небезпеки попереду. Ніхто не повинен залишатися в темряві та незнанні про майбутні події.
Чому ж тоді так мало людей розуміють цю важливу частину Святого Письма? Чому панує таке загальне небажання досліджувати його вчення? Це результат цілеспрямованих зусиль князя темряви — приховати від людей те, що може викрити його обман. З цієї причини Христос — Автор Відкриття, передбачаючи боротьбу, яка вестиметься проти дослідження цієї книги, проголосив благословення над тими, хто буде читати, слухати і виконувати слова цього пророцтва.
Розділ 19. Світло в темряві
Усі релігійні реформаторські рухи, за допомогою яких Бог у всі часи здійснював Свою справу на землі, разюче подібні між собою. Принципи взаємовідносин Бога з людьми завжди одні й ті ж. Важливі за своїм значенням рухи теперішнього часу багато в чому повторюють подібні рухи минулого, а досвіди Церкви минулих століть — дорогоцінні уроки для наших днів. Жодна істина Біблії не викладена ясніше, ніж істина про те, що Бог через Святого Духа керує Своїми слугами на землі у великих рухах для здійснення справи спасіння душ. Люди — це знаряддя у Божих руках, які Він використовує для втілення Своїх добрих, милосердних намірів. Кожна людина виконує свою частину роботи; кожному дано певну міру світла, згідно з потребами його часу. Світла дається достатньо для того, щоб ця людина могла виконати доручену їй Богом справу. Але жодна людина, як би високо не оцінювали її небеса, ще не досягла повного розуміння великого плану викуплення або хоча б досконалого розуміння божественних намірів для її часу. Люди не повністю розуміють, чого хоче досягти Бог, довіряючи їм певну справу; вони не можуть збагнути всього значення тієї вістки, яку проповідують в Його ім'я.
“Чи ж Божу глибінь дослідиш? Чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?”. “Думки бо Мої — не ваші думки, і дороги ваші — не Мої дороги, говорить Господь, Бо так, як небо вище від землі, так Мої дороги вищі від доріг ваших і думки Мої вищі від думок ваших”. “Я Бог, і іншого немає, рівні Мені немає! Я оповіщаю вже спочатку те, що буде; далеко наперед, що ще не сталось” (Йова 11:7; Ісаї 55:8—9; 46:9—10).
Навіть пророки, котрих особливо просвіщав Дух, не цілком розуміли значення доручених їм об'явлень, їх значення повинно було розкриватися впродовж століть поступово, в міру того, як у дітей Божих виникатиме потреба в тих настановах, які в них містяться.
Апостол Петро, говорячи про спасіння, висвітлене в Євангелії, писав: “Про це спасіння розвідували й досліджували пророки, що про вашу благодать пророкували. Вони досліджували, на котрий і на який час вказував Дух Христа, що був у них, Який свідчив наперед про Христові страждання та ту велику славу, яка по них мала настати. І їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено” (1 Петра 1:10—12).
Хоч пророки і не цілком розуміли відкриті їм істини, вони щиро прагнули отримати все світло, яке Бог благоволів їм дати. Вони “розвідували й досліджували”, “на котрий і на який час вказував Дух Христа, що був у них”. Який урок для народу Божого, котрий живе в християнську епоху! Адже ці пророцтва дані слугам Божим на користь і для повчання, “їм було об'явлено, що не самим собі, а вам вони приготували те, що тепер вам оповіщено”. Подумайте про цих святих мужів Божих, які проводили “розвідування і дослідження” об'явлень, даних для ще не народжених поколінь. Порівняйте їхній святий запал з безтурботно байдужим ставленням до цього небесного дару вибраних дітей Божих наступних століть. Який докір байдужим людям, що полюбляють світські задоволення та безтурботне життя, стверджують, що пророцтва є незрозумілими і задовольняються цим.
Хоч обмежений людський розум не може повною мірою проникнути в раду Безмежного або зрозуміти до кінця Його плани, проте часто причина такого нерозуміння небесних вісток приховується в якомусь заблудженні або особистій недбалості. Часто свідомість людей і навіть Божих слуг настільки засліплена людськими судженнями, традиціями і фальшивими вченнями, що вони здатні лише частково зрозуміти великі істини, відкриті в Його Слові. Саме так сталося з учнями Христа, навіть тоді, коли Спаситель особисто перебував з ними, їхній розум був настільки просякнутим загальноприйнятим уявленням про Месію як земного царя, за допомогою Якого Ізраїль досягне всесвітнього панування, що вони були неспроможні зрозуміти слова Христа про Свої страждання і смерть.