Сприйнявши велику істину про Перший прихід Христа як “Страдника, знайомого з хворобами” (Ісаї 53:3), Вольф зауважив, що пророцтва з такою ж певністю вказували і на Другий Його прихід у силі й славі. Намагаючись привести свій народ до Ісуса з Назарета як до обіцяного Месії і вказуючи на Його Перший прихід в приниженні, на Його жертву за гріхи людей, Вольф навчав їх також про Другий прихід Ісуса, коли Він з'явиться вже як Цар і Визволитель.
“Ісус з Назарета — правдивий Месія, — говорив він, — Котрому прокололи руки і ноги, Котрого, як агнця, вели на заріз, Котрий був Страдником, що зазнав недуги; Котрий після того, як берло відійшло від Іуди і законодавча влада — від стегон його, прийшов перший раз; але Він прийде і вдруге на хмарах небесних при сурмі Архангела” (Joseph Wolff. Researches and Missionary Labors. P.62). “‘І стане на горі Оливній, і та влада над творінням, яку колись отримав, а пізніше втратив Адам’ (Буття 1:26; Буття 3:17), буде передана Ісусові. Він буде Володарем усієї землі. Тоді припиниться плач і стогін творіння, а всюди звучатимуть пісні хвали і вдячності... Коли Ісус прийде у славі Свого Отця зі святими ангелами, ‘померлі в Христі воскреснуть першими’ (1 Солунянам 4:16; 1 Коринтянам 15:23). Це і є те, що ми, віруючі, називаємо першим воскресінням. Тоді й у тваринному царстві відбудуться зміни (Ісаї 11:6—9), і воно покориться Ісусові (Псалми 8). Загальний мир пануватиме всюди” (Journal of the Rev. Joseph Wolff. P. 378—379). “Господь знову погляне на землю і скаже: ‘Вельми добре’” (Ibid. P.294).
Вольф вірив у близькість приходу Господа, а його тлумачення пророчих періодів вказували на те, що кінець матиме місце приблизно в той час, на який посилався Міллер. Тим, котрі на підставі тексту: “Про день же той і годину ніхто не знає” (Матвія 24:36), намагалися довести, що люди взагалі нічого не будуть знати про близькість приходу Христа, Вольф відповідав: “Хіба наш Господь сказав, що той день і година ніколи не будуть відомі? Хіба Він не дав нам ознак часу, щоб ми розпізнали хоча б наближення Його приходу, як по листю смоковниці можна визначити, що літо вже близько? (Матвія 24:32). Невже ми повинні залишатися в незнанні щодо того періоду, якщо Він Сам звелів нам не тільки читати книгу пророка Даниїла, а й розуміти написане? Це та книга Даниїла, в якій говориться, що слова оці будуть запечатані до останнього часу (за днів Даниїла вони були незрозумілими) і що ‘багато будуть досліджувати їх’ (єврейський вираз означає: ‘спостерігати і роздумувати про час’), ‘і знання [щодо цього часу] побільшає’ (Даниїла 12:4). Як бачимо, наш Господь не говорить, що про наближення цього часу не буде відомо, але що жодна людина не знатиме точного ‘дня і години’. Ознаки часу, на його думку, багато про що говорять, спонукуючи нас готуватися до Його приходу, як і Ной готував ковчег” (Joseph Wolff. Researches and Missionary Labors. P.404—405).
Щодо популярної системи тлумачення або перекручення Писань Вольф писав: “Переважна більшість християнських церков перестала розуміти Біблію так, як вона написана, і звернулась до облудної системи буддистів, котрі вірять, що майбутнє щастя людства полягає в тому, що люди пересуватимуться в повітрі; ці християни вважають, що, читаючи ‘юдеї’, слід розуміти під цим словом ‘язичники’, читаючи ‘Єрусалим’ —розуміти ‘церква’; коли йдеться про ‘землю’, це означає ‘небо’; під ‘приходом Господа’ треба розуміти ‘розвиток місіонерських товариств’; а вислів ‘підем на гору, до дому Господнього’ — означає ‘велике зібрання методистів’” (Journal of the Rev. Joseph Wolff. P. 196).
Протягом 24 років, з 1821 по 1845 pp., Вольф подорожував по різних країнах: в Африці він відвідав Єгипет і Абіссінію; в Азії — Палестину, Сирію, Персію, Бухару й Індію. Він побував також у Сполучених Штатах, а по дорозі проповідував на острові Святої Єлени. Прибувши до Нью-Йорку в серпні 1837 p., Вольф проповідував у цьому місті, а потім у Філадельфії, Балтіморі і, нарешті, вирушив у Вашингтон. “Там, — згадував Вольф, — за пропозицією екс-президента Джона Куїнсі Адамса, члени однієї з палат Конгресу одностайно дали мені змогу говорити в залі Конгресу. Цю лекцію я прочитав у суботу; її вшанували своєю присутністю всі члени Конгресу, а також єпископ Вірджінії, духовенство і громадяни міста Вашингтона. Таку ж честь виявили мені члени урядів Нью-Джерсі та Пенсильванії, де я читав лекції про мої дослідження в Азії, а також про особисте царювання Ісуса Христа” (Ibid. P. 398—399).
Доктор Вольф подорожував у найбільш відсталих країнах без захисту будь-якої європейської держави, зазнаючи великих труднощів і незліченних небезпек. Його карали ударами палиць по п'ятах, морили голодом, одного разу продали як раба і тричі засуджували на смерть. Неодноразово він потрапляв до рук розбійників і якось мало не помер від спраги. Одного разу його обікрали, забравши все його майно, і він був змушений іти пішки сотні миль через гори. Сніг бив йому в обличчя, а босі ноги, задубілі від холоду, ледь ступали по замерзлій землі.
Коли Вольфа застерігали не йти неозброєним до диких, ворожих племен, він говорив, що озброєний “молитвою, запалом у Христі й вірою в Його допомогу. Я також озброєний, — говорив він, — любов'ю до Бога і ближнього в своєму серці та Біблією, яка завжди зі мною” (W.H.D.Adams. In Perils Oft. P.192). Він завжди і всюди носив при собі Біблію староєврейською та англійською мовами. Про одну зі своїх останніх подорожей Вольф говорить: “Я... тримав відкриту Біблію в руці, відчуваючи, що моя сила — в цій Книзі, і ця сила підтримає мене” (Ibid. P.201).
Джозеф Вольф продовжував наполегливо працювати, доки вістка про настання суду не охопила значну частину земної кулі. Серед юдеїв, турків, персів, індусів та багатьох інших національностей і рас він поширював Слово Боже різними мовами і всюди проповідував наближення Царства Месії.
Подорожуючи по Бухарі, Вольф виявив, що вчення про скорий прихід Господа знайоме народові, який проживав ізольовано, віддалік від цивілізації. Араби Йємена, говорив він, “мають книгу під назвою ‘Сеєра’, в якій ідеться про Другий прихід Христа і Його славне царювання; вони очікують великих подій, що мають статися в 1840 р.” (Journal of the Rev. Josepg Wolff. P.377). “В Йємені я провів шість днів з нащадками Рехава. Вони не п'ють вина, не насаджують виноградників, не сіють, мешкають у наметах та пам'ятають про доброго старого Йонадава, сина Рехава; я знайшов серед них нащадків Ізраїля з покоління Дана ...котрі разом з нащадками Рехава очікують скорого приходу Месії на хмарах небесних” (Ibid. P.388).
Схоже вчення, як це виявив інший місіонер, поширювалось у Татарії. Татарський мулла запитав місіонера, коли ж Христос прийде вдруге. Коли той відповів, що нічого про це не знає, мулла був вкрай здивований такою необізнаністю людини, яка вважала себе біблійним вчителем; а потім твердо висловив своє переконання, обґрунтоване пророцтвом, що Христос прийде приблизно в 1844 р.
В Англії адвентистську вістку почали проповідувати вже в 1826 р. Тут цей рух не набув такої конкретної форми, як в Америці; про точну дату Його приходу не говорили, але велику істину про скорий прихід Христа в славі та силі звіщали дуже широко. І не тільки серед сектантів і розкольників. Англійський письменник Муран Брок зазначив, що майже 700 служителів англіканської церкви брали участь в проповіді “цього Євангелія Царства”. У Великобританії також проповідувалася вістка, яка вказувала на 1844 р. як на час приходу Господа. Зі Сполучених Штатів усюди розходились адвентистські брошури. В Англії ці книги і журнали перевидавались, а в 1842 р. Роберт Уїнтер, англієць за походженням, прийнявши адвентистську віру в Америці, повернувся на батьківщину, щоб проповідувати прихід Господа. Багато віруючих приєдналися до нього в роботі, і незабаром вістка про суд зазвучала навіть у віддалених частинах Англії.
У Південній Америці, серед варварства й інтриг духовенства, один іспанець-єзуїт на ім'я Лакунза, серйозно досліджуючи Писання, прийняв істину про скорий прихід Христа. Усвідомлюючи свій обов'язок застерегти людей і водночас бажаючи уникнути осудження Рима, він опублікував свої погляди під вигаданим ім'ям “Рабин Бен-Єздра”, видаючи себе за наверненого юдея. Лакунза жив у XVIII ст., та лише в 1825 р. його книга проклала собі дорогу до Лондона, де її переклали англійською мовою. Видання цієї книги ще більше збудило в Англії цікавість до питань про Другий прихід Христа.