Вершник без голови

Це — історія про вершника без голови.

ПІСЛЯМОВА

_{Серед книжок для дітей та підлітків чимале місце посідає література пригод і подорожей. Сміливі й загартовані люди, про яких вона розповідає, стають улюбленцями молодого читача. Мандруючи разом з ними, він потрапляє в далекі країни й знайомиться з життям інших народів. Історія, географія, зоологія, ботаніка оживають перед ним у яскравих картинах, тим більш хвилюючих, що кожна з них пов'язана з долею людей, уже любих його читацькому серцю.}

_{Із спогадів відомих учених і мандрівників ми знаємо, яка велика виховна роль таких книжок, коли їх написано автором, що його надихали високі, гуманні почуття. До числа славних творців роману пригод і подорожей, разом з Даніелем Дефо, Фенімором Купером та Жюлем Верном, належить і Томас Майн Рід (1818–1883), який любив називати себе «капітаном Майн Рідом».}

_{Його книжки приваблювали й приваблюють своєю романтикою. Це – романтика боротьби за справедливу справу, романтика подвигу в ім'я високої ідеї, романтика мужнього подолання перешкод, що їх зводять люди й природа на шляху відважного героя. Романтичні характери, виведені в цих книжках; романтична незвичайна природа Америки, Африки, Гімалаїв, змальована з любов'ю і знанням справи, романтична й манера оповіді, багата на барвисті картини, напружені діалоги, несподівані повороти захопливого сюжету.}

_{Як багато обіцяють уже самі назви романів та повістей Майн Ріда! «Мисливці за скальпами», «Вершник без голови», «Стежка війни», «Морське вовченя», «Сигнал лиха», «Смертельний постріл» – у кожній з цих назв уже приховано натяк на зміст роману. Як не прочитати книжку з такою принадною назвою!}

_{Незвичайне обличчя дивиться з портретів Майн Ріда: сміливе розкрилля брів, широко поставлені веселі й молоді очі, вперте підборіддя, довгі вуса, лев'яча грива волосся. Відвага, розум, благородство – ось про що говорить це обличчя. Людина з таким розумним і енергійним обличчям мала прожити цікаве життя, сповнене пригод, їй було про що розповісти.}

_{Томас Майн Рід народився 1818 року в Ірландії, в сім'ї священика. Батько хотів прилучити сина до свого діла, проте юнака не вабила духовна кар'єра. Взаємини з батьком зіпсувалися. Покинувши осоружну школу, Томас поїхав з батьківщини, вірячи, що сам виб'ється в люди і знайде собі діло до душі.}

_{Це було 1840 року. Майбутній письменник вирушив до Америки, куди масами виселялись його знедолені співвітчизники ірландці, гнані голодом і утисками англійців, що порядкували в Ірландії.}

_{Батьківщина Майн Ріда давно перебувала під англійським пануванням. Ірландію називали першою колонією Англії. Але ірландці не припиняли боротьби за свободу. Багато хто з них загинув, багато хто мусив назавжди залишити рідний Смарагдовий острів, як навивали вони його в своїх переказах і піснях. Та навіть ті, кому довелося здобувати собі гіркий хліб на чужині, до кінця життя лишалися патріотами, допомагали таємним ірландським організаціям, що провадили далі боротьбу проти англійського ярма.}

_{Тяжка доля батьківщини, страждання та надії ірландського народу, його література хвилювала й тривожила юнака.}

_{Від'їжджаючи до Америки, він ніс у своєму серці ненависть до гноблення й насильства, любов і повагу до тих, хто боровся проти них.}

_{Один з його ранніх віршів дає уявлення про те, з якими почуттями залишав він батьківщину:}

_{Мій острове, я люблю тебе...
Я люблю вас, співвітчизники, але не можу лишитися з вами.
Чужинець обернув мій дім на пекло – і я не хочу
Бути прохачем під дверима багатія...}

_{В Новому Світі молодий Майн Рід сподівався знайти свою долю, здобути багатство. Про це мріяли в ті роки багато наївних молодих людей, які вірили поголосу, що Америка – золоте дно.}

_{То був час бурхливого економічного розвитку США. Американські капіталісти й плантатори прагнули захоплювати нові землі, нові ринки. Вони заволоділи Луїзіаною і Флорідою, які донедавна належали Іспанії й Франції. Тепер кордон США впритул підступив до Мексіки, територія якої на той час майже вдвічі перевищувала її теперішні межі.}

_{На Півночі американські шукачі золота й хутра просувалися до Аляски. Шалена гонитва за наживою, нещадна експлуатація і знищення цілих народів, що вимирали від хвороб, непосильної праці й алкоголю, – ось чим було позначене просування американських колонізаторів уздовж берегів Атлантичного й Тихого океанів. Влада долара встановлювалась на всьому материку – від швидко зрослих міст промислової і торгової Півночі до жалюгідних селищ шукачів золота, що виникали там, куди ще недавно не ступала нога білої людини.}