У романі немає героїчних образів, подібних до Оцеоли – безстрашного захисника свободи індіанців. Але ірландець Джеральд стає на захист честі свого народу, коли Колхаун її ображає.
Джеральд протистоїть у романі й Колхаунові та його прихвосням, і старому Пойндекстерові та іншим американським колонізаторам.
Дійових осіб у «Вершнику без голови» змальовано в дещо умовній, зовні ефектній манері. Годі шукати в творі глибокого аналізу їхніх почуттів, зображення їхніх душевних суперечностей. Це було понад можливості письменника та й не входило до плану його оповіді, де найголовніше – події, а не почуття персонажів. Але яскраві, хоч часом і наївні портрети героїв Майн Ріда запам'ятовуються. Переважно це пояснюється конкретністю, з якою письменник розповідає про реальні умови життя своїх героїв, про їхні звички та діла, про їхнє вбрання та оселі. У книжці є майже етнографічні описи звичаїв і костюмів екзотичного Техасу, де химерно змішалися європейські й індіанські начала.
Старий Пойндекстер особливо типовий на тлі багатої садиби, серед натовпу своїх невільників. Образ мустангера з особливою виразністю вимальовується на тлі прерії та в його скромній оселі. Неодмінне тло для Колхауна – бар, де відбувається його сварка з Джеральдом і дуель.
Характери дійових осіб багато в чому змальовані через діалог, досить багатий у романах Майн Ріда. Драматичний сюжет «Вершника без голови» дає чимало нагод для гострих діалогів, що пожвавлюють оповідь.
Виявилася в романі й притаманна Майн Рідові майстерність письменника-пейзажиста. Описи природи Техасу, характерні кліматичні явища утворюють живе тло дії. Роман і починається з картини нічної прерії, якою їде загадковий вершник. Ці сторінки написано рукою талановитого художника.
У «Вершнику без голови», як і в інших романах Майн Ріда, чимало умовного, надуманого, багато літературних штампів того часу (це особливо стосується любовних епізодів). Близький до життєвої правди на кращих сторінках книжки, письменник нерідко відходить від неї, викликаючи посмішку й навіть досаду читача. Штучним видається «щасливий» кінець роману: бідняк мустангер несподівано виявляється багатим баронетом, що робить можливим його шлюб з дочкою Пойндекстера. Не розвинута сюжетна лінія молодої мексіканки, закоханої в Джеральда.
Проте, незважаючи на ці вади, «Вершник без голови» – жива книжка. В ній засуджено жорстокі звичаї буржуазної Америки, вона просякнута вірою в силу чесних і сміливих людей. Один з них – Зеб Стамп – викриває злочин Колхауна, рятує і виправдує невинно засудженого Джеральда.
В цьому романі знайшли свій вираз притаманна Майн Рідові любов до справедливості, критичне ставлення до вовчих законів капіталізму, симпатія до людей, які страждають від них. Ці почуття зігрівають собою найкращі книжки письменника, серед них – і «Вершник без голови», що його по праву вважають одним з найхарактерніших творів Майн Ріда.
Р. М. САМАРІН
