Гарне судно, гарний екіпаж, щасливого всім Різдва і вдалого каботажу. Горст Ахтфаден, колись з «Elektromechanische Werke[463]», Карлсгаґен (ще одна назва випробувальної станції у Пенемюнде), геть не має часу на ностальгію за флотом. На нього полюють технічні розвідки трьох-чотирьох держав, і йому страшенно не пощастило, бо його підібрали Шварцкомандо, що, наскільки він знає, само по собі теж може виявитися державою. Вони інтернували його до Гальюна Вождів. Відколи його сюди запроторили, він побачив, як розкішна Ґерда і її Хутряне Боа виконують той самий номер 178 разів (він підважив монетний приймач і знайшов спосіб його обійти), а тоді перше збудження вляглося. Чого вони хочуть? Навіщо захопили покинуте у Кільському каналі судно? Чому британці нічого не роблять?
А ти ось як подивися на цю справу, Ахтфадене. Туалетний Корабель — це просто аеродинамічна труба. Якщо тензорний аналіз можна застосувати до турбулентності, придатний він буде і для історії. Мають же бути вузли, критичні точки… мають бути надпохідні переповненого і невситимого потоку, які можна прирівняти до нуля, розшукати ці точки… 1904-й був однією з них — 1904-й, коли адмірал Рождественський пройшов зі своїм флотом пів світу, щоб врятувати Порт-Артур, завдяки чому і з’явився на планеті твій нинішній поневолювач Енціан, то був рік, коли німці мало не стерли з лиця землі гереро, що викликало в Енціана доволі ексцентричне ставлення до виживання. То був рік, коли люди з Управління контролю за продовольством і ліками заборонили кокаїн у кока-колі, а це дало нам орієнтоване на смерть і алкоголь покоління янкі, просто ідеально готове до боїв Другої світової. То був рік, коли Людвіг Прандтль висунув гіпотезу про межовий шар і вивів аеродинаміку на орбіту, а ти потрапив саме сюди і саме тепер. 1904-й, Ахтфадене. Ха-ха! Цей жарт дотепніший за підсмажені дупи, ще б пак! А для тебе ще й корисний. Проти течії не попливеш, принаймні не за нинішніх обставин, коли хіба що номер собі можеш причепити і страждати, отак, друже. Або, якщо ти не годен відірватися від Ґерди та її Хутряного Боа, є інша пропозиція — знайди собі безрозмірний коефіцієнт. Ти в аеродинамічній трубі, не забув? Ти знаєшся на аеродинаміці. Отже…
Коефіцієнти, ja, ja… Ахтфаден понуро падає на багряний венеричний унітаз у самому кінці ряду. Він знається на коефіцієнтах. Якось в Ахені вони з колегами стояли на передовому спостережному пункті: розглядали країну варварів крізь крихітне вічко Германна і Візельсберґера[464]. Страхітлива компресія, зміями переплітаються ромбовидні тіні. Хвостова частина була часом більша за саму модель — спостереженням заважала вже сама лиш потреба щось вимірювати. А тут могли б і підказку знайти. Тоді ще ніхто не писав про надзвукові потоки, повсюдно панували міфи і примітивний жах. Професор Ваґнер з Дармштадта передбачив, що на швидкостях понад 5 Маха повітря загусатиме. Якщо зрівняються частоти кілевих і поперечних коливань, резонанс викличе сильну вібрацію, ракета зірветься у штопор і зруйнується. «Місячний рух», як ми це називали. А «Бінґенськими олівцями» ми називали спіралі інверсійного сліду в небі. Жахіття. Танцювали шлірен-тіні[465]. У Пенемюнде тестова поверхня була завбільшки 40x40 см, десь як газетна сторінка. «Вони моляться не тільки за хліб насущний, — казав Штреземанн, — але й за насущну ілюзію». А от ми, дивлячись крізь товстезне скло, мали своє Насущне Потрясіння, для багатьох із нас — єдину газету.
Ти щойно приїхав — тільки прибув у місто, у самісіньке осердя Пенемюнде, ага, і як ти тут розважаєшся? тягнучи за собою провінційну валізу із кількома сорочками, примірником Handbuch, а ще, мабуть, «Lehrbuch der Ballistik» Кранца. Ти напам’ять знаєш Акерета, Буземанна, фон Кармана та Мура, деякі доповіді «Конгресу Вольта», але жах тебе не полишає. Воно швидше за звук, швидше за слова, які вона кидала через залиту світлом кімнату, швидше джазового оркестру по радіо, коли не спиться, захриплих «хайль» серед блідих генералів і напханих начальством коридорів над головою… Ґомеріанський пересвист[466] із високих стрімчаків (страхітливі урвища, крутіж, свистиш собі у провалля з іграшковим селом, що розкинулося нижче на милі та століття…), коли ти сам сидиш на ахтерштевені судна KdF[467] подалі від танців біля травневого дерева на білій палубі, засмаглі тіла, повні пива та пісень, черевця у пляжних костюмах, і слухаєш праіспанську мову, що свищеться, а не вимовляється у горах навколо Чипуде… Ґомера була останнім клаптем суходолу, на який ступив Колумб перед Америкою. Чи ж чув їх і він тої останньої ночі? Чи передали вони йому якесь повідомлення? Застереження? Чи розумів він у темряві цих козопасів, наділених даром передбачати, посеред канарського гостролисту і фаї, мертвотно-зелених на крайньому заході Європи?
Оскільки в аеродинаміці спершу все робиш на папері, до уваги береш абстрактні коефіцієнти, співвідношення одного з іншим, а сантиметри, грами, секунди над і під рискою дуже акуратно скорочуєш. Це дає можливість використовувати моделі, застосовувати повітряний потік для вимірювання найцікавішого і переносити результати з аеродинамічної труби на реальність, уникаючи при цьому величезну кількість невідомих, бо коефіцієнти придатні для всього. Традиційно їх називають на честь людей — Рейнольдса, Прандтля, Пекле, Нуссельта, Маха, і тут постає питання: а як з числом Ахтфадена? Чи великі на це шанси?
Не надто. Параметри множаться, наче комарі в байю, швидше, ніж він може з ними впоратися. Голод, угодовство, гроші, параноя, пам’ять, зручність, почуття провини. Хоча навпроти почуття провини в Ахтфадена стоїть мінус, нехай воно в Зоні й стало товаром широкого вжитку. Так ще й дармоїди з усього світу почнуть з’їжджатися до Гейдельберґа навчатися провини. Для ентузіастів досліджень у дій царині з'являться спеціальні бари та нічні клуби, концентраційні табори перетворять на туристично принадні об’єкти, табунами потечуть роззяви з фотоапаратами, і всі до єдиного із дрожем через почуття провини. Даруйте — це не для Ахтфадена, тут він лиш стенає плечима, дивлячись на свої численні дзеркальні відображення від правого до лівого облавка, — він працював з ракетою лишень доти, доки повітря не ставало розрідженим, бо тоді вже байдуже, і що вона робить потім — не його справа. Запитайте у Вайхенштеллера, запитайте у Флаума чи у Фібеля — саме вони займалися поверненням в атмосферу. Запитайте у секції з наведення, вони вказували, куди летіти…
465
466
Свистова мова мешканців Канарських островів, призначена для спілкування через глибокі ущелини та долини.