Вибрані листи

Ця розповідь, яку читаєш, певно ж, не вартує того, щоб ти вписав її в історію, та якщо й листа вона не вартує, то тут уже собі дорікай: ти ж бо її домагався. Бувай здоровий!

Лист 21

Пліній Каннінієві[160] — вітання

Я з тих, хто подивляє давніх, але не з тих (є в нас такі), хто зневажає талановитих наших сучасників: природа, мовляв, натомлена й виснажена[161], нічого путнього зродити вже не може.

От я нещодавно слухав Вергілія Романа[162]. Читав він для вузького кола комедію, написану на зразок давньої комедії, і то так добре, що й сама колись могла б слугувати зразком. Не певний, чи ти знаєш того чоловіка, а варто було б знати: примітний він своєю доброзвичайністю, витонченістю хисту, розмаїттям творів. Писав вишукані міміямби — дотепно, зі смаком і, якщо говорити про цей вид, — з особливим красномовством (а втім, у якому б виді не був писаний твір, якщо він добре писаний, то й красномовним буде); писав комедії, наслідуючи Менандра й інших його сучасників, — ти б міг ставити їх поряд плавтових чи теренцієвих. А тепер ото вперше виступив зі зразком давньої комедії[163], показавши себе й у цьому виді геть не початківцем: не бракує тут сили й величі, а водночас — витонченості, гірчинки й солодкої принади; звеличив чесноти, поглузував з пороків, гарно при тому скориставшись вигаданими йменами, доречно — справжніми. А щодо мене, то тут він перейшов усі межі доброзичливості.

Отож: я таки виманю в нього цю книгу й пришлю тобі, й не тільки для того, щоб ти її прочитав, а й щоб вивчив, бо навіть не сумніваюсь, що раз її взявши до рук — уже не відкладеш. Бувай здоровий!

Лист 24

Пліній Макрові[164] — вітання

Як то багато важить, хто саме те чи інше вчинив! Ці ж самі вчинки, залежно хто їх вчинив, або кануть у темряву, або світяться, так їх, аж до неба, підносимо.

Якось я плив по нашому Ларію, аж тут мій приятель, уже старший чоловік, показав мені віллу й кімнату, що виступала над самим озером. «Он звідти, — сказав він, — наша краянка разом з чоловіком кинулась у воду». Я запитав чому. Виявляється, її чоловіка вже віддавна мучили якісь гнояки на приховуваних від ока місцях. Дружина наполягла, щоб він показав їй: ніхто ж, мовляв, щиріше не скаже, чи можна їх вилікувати. Побачивши, впала у відчай, а далі переконала його піти з життя, й у цьому сама стала для нього супутницею, провідницею та навіть прикладом, самою, сказати б, необхідністю. Прив’язавши себе до чоловіка, разом з ним кинулася в озеро.

Отож про цей вчинок я, краянин тієї жінки, почув нещодавно, а міг і не почути, й не тому, що він не такий славний, як той, що його вчинила Аррія, а тому, що вчинила його — жінка невідома[165]. Бувай здоровий!

Книга VII

Лист 3

Пліній Презентові[166] — вітання!

І доки ти так уже вперто перебуватимеш то в Луканії[167], то в Кампанії? «Я ж сам, — кажеш, — луканець, а дружина з Кампанії». Що ж, це поважна причина твоєї відсутності, але ж — не постійної. Чому б тобі бодай час од часу не навідатись до Рима? Тут — і повага, й почесті, і знайомства з тими, хто вище, як і з тими, хто нижче від тебе. Доки будеш сам собі за володаря? Доки не спатимеш, поки не спиться, а спатимеш, поки спиться? Доки по черевики не сягатимеш? Доки тога лежатиме[168], а день — пустуватиме? Пора б тобі лизнути наших клопотів, бодай для того, щоб не обридли свої насолоди. Сам трохи порозкланюйся іншим, щоб самому було приємніше відкланюватися. Поштовхайсь у натовпі, щоб милішим було безлюддя. Та що це я такий нерозважний: кого намагаюся викликати, радше затримую. Боюся, що, наслухавшись тих моїх закликів, ще глибше зануришся у свій спокій. Втім, не обірвати його хочу, а перервати[169]. Як, скажімо, готуючи тобі обід, солодкі страви я присмачив би чимось гострішим, щоб підстьобнути млявий, мовби приглушений тими солодощами, шлунок[170], так і тепер щиро раджу найприємніший спосіб життя бодай зрідка мовби якоюсь кислинкою приправити. Бувай здоровий!

160

Канніній — див. III, 7, прим. 1, с. 85.

161

…природа… натомлена й виснажена… — Про «втому» землі — Лукрецій (II, 1150).

162

Вергілій Роман — окрім відомостей, які подає Пліній, нічого більше про нього не знаємо.

163

…виступив зі зразком давньої комедії… — Давня, Арістофанового зразка, політично загострена комедія, на відміну від нової, побутової, яку представляв Менандр, у тогочасному Римі була неможливою; які зразки має тут на увазі Пліній, — не знаємо.

164

Макр — Кальпурній Макр (див. V, 18, прим. 3, с. 106).

165

…жінка невідома. — Пліній цінує в людях не так походження, як їхні вчинки, тож відомою прагне зробити й невідому людину.

166

Презент — Бруттій Презент, відомий політичний діяч при імператорах Траяні, Адріані, Антоніні Пії.

167

Луканія — область на західному узбережжі південної Італії, між Кампанією, Апулією і Бруттієм.

168

Доки тога лежатиме… — Тога — як символ зайнятості у державних справах, загалом ознака римського громадянина.

169

…не обірвати його хочу, а перервати. — Так і студії потрібно не полишати, а переривати, тобто робити перерву (studia non omittenda, sed intermittenda sunt).

170

…підстьобнути… млявий шлунок… — Римські кухарі, «ґастрософи», намагались усіляко збуджувати апетит вельмож, розбещених вишуканими стравами, про що, зокрема, Горацій у сатирах (II, 2; II, 4 та ін.).