Ти зможеш ще раз переглянути те, що виголошував раніше, та вже призабув, — не одне щось залишити, не одне — й опустити, дещо вписати, а дещо переробити. Трудне це заняття та й нудне, але саме ця трудність робить його плідним: ти знову відчуєш запал; до тебе повернеться ослаблий або й втрачений порив; врешті, тобі видасться, що готове до праці тіло, зберігши звичні, збагатилося мовби новими, свіжими членами.
Знаю, що ти зайнятий тепер переважно промовами. Та я б тобі не радив постійно вдосконалювати лише той войовничий, наче бойовий стилос. Як ото ґрунтам повертають їхню родючість перемінами різних посівів, так і наш розум оновлюється роздумами то про одне щось, то про інше. Хочу, щоб ти іноді брався до чогось з історії, щоб і листи почав опрацьовувати старанніше. Таж і в промовах часто трапляється потреба не лише в історичних, а й ледь не поетичних описах. Можна й віршем забавитись, не кажу довгим і тяглим у викладі (такий можна викінчити хіба що на дозвіллі), а коротким, дотепним, що завжди доречний при будь-яких заняттях чи турботах. Ті вірші й називають забавками, але саме таку забавку, буває, увінчує не менша слава, аніж поважну працю. Отож (чому б мені не спонукати тебе до віршів — віршем):
Найвидатніші оратори, як і найвидатніші мужі саме так або вишколювались, або розважались, радше вишколювались і розважалися. Справді-бо, аж диво бере, як ті невеличкі твори напружують, а водночас і відсвіжують душу: їм і любов пасує, й ненависть, гнів і співчуття, тонкий жарт і вуличний дотеп, загалом усе, що трапляється в житті, на форумі і в судах. Користь від них та, що й від інших віршів: звільнившись од необхідності триматися розміру, ми втішаємося вільною мовою і пишемо нею з більшою приємністю, а наскільки це легше — показало порівняння.
Ось, здається, все, навіть більше, ніж ти просив. Одного, щоправда, не додав: не зазначив, що, на мою думку, конче треба читати. А втім, я сказав про це, коли говорив, що треба писати. Мусимо пам’ятати про ретельний вибір авторів кожного окремого жанру. Добре кажуть, що читати треба багато, але не багатьох. А хто ці автори — так уже всім відомо й схвалено, що зайвим було б іще раз тут вияснювати. До того ж, забувши міру, я так розтягнув листа, що, дораджуючи, як маєш займатися, забрав у тебе час для самих занять. То чи не пора тобі взяти до рук таблички й написати що-небудь, чи то із вправ, які тобі дораджую, чи щось своє, почате, продовжити? Бувай здоровий!
Лист 13
Той самий лист[183] вказує на те, що ти не займаєшся, і на те, що займаєшся. Пишу загадками? Авжеж, поки не висловлюсь виразніше, що маю на увазі. Так ось. Запевняєш мене у тому листі, що занедбав свої заняття, а сам лист такий уже вигладжений, що міг вийти з-під стилоса лише того, хто пильний у літературних заняттях. А якщо й справді так от пишеш, нудьгуючи й байдикуючи, то ти — найщасливіша людина. Бувай здоровий!
Лист 15
Запитуєш, що поробляю. Сам знаєш: розриваюсь між обов'язками[185], служу друзям, іноді займаюсь літературою, а займатись нею не іноді, а постійно, і то тільки нею, було б, не важусь казати правильніше, а що радісніше — це вже напевно. Я важко сприймав би те, що ти займаєшся всім, окрім того, чим тобі хотілося б займатися, якби те, чим ти зайнятий, не було найблагороднішим заняттям. Бо клопотатися державними справами, бути посередником між друзями — хіба це не заслуговує найвищої похвали? Я знав, що тобі припаде до душі товариство мого Пріска. Я давно пізнав його щирість, його привітність, а тепер ось (раніше я цього не знав) довідуюся, що він і вдячністю[186] вирізняється, якщо з такою приємністю, як пишеш, згадує й про мої услуги. Бувай здоровий!
183
185
…
186
…