Выбрать главу

Конкістадор

Багато раз вмирав і жив я тут. На Карвахаля озивавсь, Кабреру… Вино до дна хилити мав манеру. Я — архетип. Вони — звичайний люд. За Хрест і за Іспанію на бій я йшов. І цілий континент великий я підпалив, бо він невірний, дикий. В Бразилії ніс прапор полковий. Ані Христу, ні королю, ні злоту ніколи б не зробити цю роботу — впокорити язичників, зате моя тут добре прислужилась шпага, а ще завзяття в битвах і відвага. Я мужньо бився. Інше все пусте.

Батькові

Ти так хотів, щоб вмерли водночас, твоя душа велика й тіло. В іншу тінь увійти хотів, щоб страхом тишу чи болем не розбуркати невчас. Спокійно ти чекав останню мить, як кулі батько твій на полі бою. Війна не розпустила над тобою звитяжність: парка[46] перетяла нить. Ти помирав усміхнений, сліпий. Не сподівався в потойбіччі, схоже, нічого ти побачити, та, може, тінь твоя вздріла архетип, який грек вимріяв. Ключ від якої днини ховає мармур — тайна для людини.

Докори сумління

Я скоїв найстрашніший гріх з усіх, що тільки може скоїти людина: не був щасливим. Забуття крижина хай десь мене за цей загубить гріх. Вогню, землі, повітрю та воді призначили мене батьки — для втіхи, та я не був щасливим, як на лихо, і зрадив їхні мрії золоті. Мій мозок прилюбивсь до інших справ, до вигадок мистецької уяви, і я сплітав химери для забави. І втратив мужність, що успадкував. Постійно, невідступно, щохвилини зі мною тінь нещасної людини.

Зі збірки «Історія ночі»(1977)

Альгамбра[47]

Голос води утішний для того, кому набридли чорні піски, для простертої руки утішний мармур колони, утішні звивисті рівчаки, якими тече вода серед лимонних дерев, утішна мелодія заджаля,[48] утішна любов і утішна молитва, звернена до самотнього Бога, утішний жасмин.
Марний ятаган супроти численних списів. марно бути кращим. Утішно відчувати й передчувати, сумний владарю, що лагідні твої слова — це прощання, що тобі не дадуть ключа, що хрест невірних перекреслить півмісяць, що надвечір'я, яке ти бачиш, — останнє.

Музична скринька

Японська музика. Скупо з клепсидри падають краплі повільного меду чи невидного золота, що повторюють в часі дійство вічне та тлінне, загадкове й ясне. Мені лячно, що будь-яка з них може бути останньою. Це минуле, що повертається. З якого ж то храму, з якого саду на верховині, з якого вдивляння в не знаю яке море, з якої сором'язливої меланхолії, з якого забутого й віднайденого надвечір'я до мене линуть вони, їхнє давнє майбутнє? Я не взнаю цього. Байдуже. Я в цій музиці є й хочу бути. Я сходжу кров'ю.

Книга

Вона всього лиш річ серед речей, але і зброя. В Англії скували її у тисяча шістсот четвертім році і зарядили мрією. У ній є звук і лють, є ніч і є багрянець. Я зважую її в руці. Хто скаже, що містить пекло: бородатих відьом (вони насправді парки), і кинджали (виконувачі всіх законів пітьми ), і вишукану атмосферу замку, що смерть твою побачить, й ніжну руку, яка моря залити кров'ю здатна, і шпагу, і далекий гомін битви.
Це стовпище спокійно спить собі в одній із книг, що мовчки притаїлась десь на полиці. Спить собі й чекає.

Things that might have been[49]

Я думаю про те, що статися могло, але не сталось. Трактат про грецькі міфи, що Беда[50] так-таки                                                                     не написав. Той незбагненний твір, що Данте прозирнув хіба що, коли в «Комедії» своїй поставив крапку. Історію без дня Хреста і дня цикути.[51] Історію без образу Єлени. Людину без очей, які для нас відкрили місяць. В триденній битві перемогу Півдня під Геттісберґом.[52] І нами не розділену любов. Імперію, що вікінги створити не схотіли. Цей світ без колеса або троянди. Висловлювання Джона Донна[53] про Шекспіра. Ще один ріг єдинорога. І птаха із ірландської легенди, що в двох місцях                                                   знаходиться водночас. І сина, якого я не мав.
вернуться

46

У давньоримській міфології — богиня долі.

вернуться

47

Палац-фортеця мавританських володарів Гранади, останній з яких, Боабділ (Абу Абдаллах), здав її іспанцям.

вернуться

48

Заджаль — стародавня поетична форма арабського походження.

вернуться

49

Речі, що могли статися (англ.).

вернуться

50

Беда Вельмишановний (672—735) — англосакський учений і письменник.

вернуться

51

Тут мається на увазі день, коли засуджений до страти Сократ відмовився врятуватися втечею й покінчив життя самогубством, випивши цикуту.

вернуться

52

Ґеттісберґ — місто в США, біля якого в битві, що тривала з 1 по 3 липня 1863 року, армія північних штатів перемогла військо південців.

вернуться

53

Джон Донн (1572—1631) — англійський поет, попередник В.Шекспіра.