Подивишся — і в світі так:
Мов той гусак,
До всього хтось береться
(І не сміється!)
Та тільки й встиг,
Мов з клоччя той батіг.
Допомога[270]
На селі був батько й син
Бідняцького роду.
Треба було везти в млин,
Так нема підводи.
Бідняку не новина
Отакіські речі:
Як нема свого коня.
Так бери на плечі.
Недалечко до млина,
Можна й через кладку.
Син чувала підійма,
Наглядає батько.
Хлопець дужий був юнак,
Та чувал із житом
Тяжкуватий був, однак,
Що ти не кажи там.
До чувалів хоч і звик,
Добре йшло спочатку,
Поки хлопець з оддалік
Не зійшов на кладку.
Помаленьку тупу-туп
По вузькій жердині,
А вже батько його тут —
Помагати сину.
Щойно далі ступить син,
Кладка так і дише:
Обережненько неси,
Щоб чого не вийшло!
От він з берега почав
Посилати ззаду
Сину гарні надзвичай
Батьківські поради:
— От несе! І сміх, і гріх,
І собі на шкоду!
Пересунь чувал набік,
Бо злетить у воду!
Трохи вправо ти подай...
Ой, загине праця!
Завше з хлопцями біда —
Будеш ти купаться!
Хоч стріляй йому в чоло,
Наче та стовпина!
Вліво трохи щоб було,
Чи ти чуєш, сину?
Досить, досить! Та не так!
Чуєш, дурню? Годі!
Вправо! Вліво! — І юнак
Стрімголів у воду.
З сина з мокрого тече.
Ввесь чувал залився.
Ну, а батько тут іще
Злісно напосівся:
— Я ж казав тобі давно:
Полетиш одразу, —
Ось пішов чувал на дно,
А все ти, заразо!
***
Отаку ж, казав поет,
Мав він «допомогу»,
Що калікою ледь-ледь
Не пішов з дороги.
Написав. Тремтів, як лист.
Став і світ немилий.
Чує: кажуть — ухилист,
Зразу два ухили.
Кажуть: гне він не туди,
Проти керівництва.
Запобігти чим тоді?
Як оборониться?
Любий критику!
Даруй якось жити в світі:
Керувати — ти керуй.
Та не слід же бити.
Інші твори
Дума про джуру[271]
У неділю рано всі дзвони ревуть,
Молодого джуру на страту ведуть.
Ой, джуро, мій джуро, що ж ти наробив —
Руду гетьманівну та й не полюбив...
Ой, та ж гетьманівна сичить, як гадина:
Була в неї служка, чорнява дівчина,
Привернула серце молодого джури,
Любились обоє, як пара голубів.
В коханої джура і днює, й ночує,
Як кличуть у похід, не бачить, не чує.
Пішла гетьманівна гетьману сказала:
— Залить йому треба гарячого сала!
Не знає твій джура законів лицарських,
Дорожчі-бо джурі вже пестощі бабські.
У похід далекий козацтво збиралось,
Вони ж бо обоє в садку цілувались.
вернуться
270
Подаємо за книжковим першодруком у книзі: Пилипенко С. Свині на дубі: Різні байки. — X.: Плужанин, 1932.