Пролог
Способом євангельським не про євангельські речі хочемо ми оповісти в оцій книжці. Ніколи не було цього ніколи не буде. А разом із тим подібне багато років було ще довгий час буде, аж доки трудящі голосно скажуть по всьому світу: «Час розплати настав».
Слухайте ж нашу повість, що зветься: євангелія часу.
Розділ І
1. Колись бачили й чули одного Чоловіка, що проповідував скрізь по містах і селах.
2. Він говорив: «Я не той, що призначає час, але той, що провіщає Час Прийдешній.
3. Той, що призначить Час, прийде після мене, він більший і дужчий від мене.
4. Його ім'я — Пролетаріят, і тепер він іще спить, закутий і зв'язаний.
5. Є країна, де він уже снить сном червоним, але країна та — край світа.
6. Та я знаю: він прокинеться, і тоді призначить Час.
7. Він прийде не для того, щоб базікати про гарні бажання і мрії, але кров і вогонь будуть на його шляху.
8. Бо він уб'є неплідну худобу і негодяще збіжжя вкине в огонь.
9. Бо він зітре на порох усе, що стоятиме йому на перешкоді, й зламає роги тому, хто піде наперекір.
10. І багато справ тоді зміниться, і перші стануть поруч останніх, і не буде останніх, бо всі порівняються.
11. І блаженні ті, хто буде готовий на той Час, бо день їхнього царства прийшов.
12. Блаженна біднота, бо вона не має чого втратити, але має все одержати.
13. Блаженні служники, бо вони пізнають насолоду вільної праці.
14. Блаженні голодні, бо вони матимуть що їсти.
15. Блаженні ті, що плачуть нині, бо вони матимуть тоді з чого радіти.
16. Блаженні пригноблені, бо вони розігнуть спину, і відпочинуть їхні стомлені руки.
17. Блаженні німі й сліпі від визиску, бо вони заговорять і побачать себе врівні з усіма.
18. Але горе тим, що не будуть готові на той Час, бо вони стогнатимуть: „Скінчено! Скінчено!“
19. А дехто схоче сфальшувати і спробують казати: „Ось і я готовий. Ось і я з вами“.
20. Але замре облудливий голос в устах лицемірів, і смерть прийде по них.
21. Бо не буде нічого таємного, що не стало б явним, і не буде місця неправді між людей.
22. Горе багатим, бо вони все втратять і ридатимуть: „Де багатство моє?“
23. Горе тим, хто звик наказувати, бо ніхто їм не коритиметься.
272
Цей твір Сергія Пилипенка — переспів «Євангелія Часу» Поля Бертло. Взявши за основу есперантомовний текст, письменник змінив композиційну будову (кожен з 10 розділів першотвору складався з 33 частин), розширивши та уприступнивши його до розуміння українським селянином. А провіщення Бертло «часу Анархії» стало у творі Пилипенка провіщенням «Комуни».
Уперше «Євангелія Часу» вийшла 1923 р. в харківському видавництві «Шлях освіти» (також є відомості про друк того ж року у видавництві «Космос» (Берлін — Нью-Йорк)). Подаємо текст за виданням:
273