24. Горе тим, хто звик розкошувати зайвиною, бо нічого не матимуть, крім найпотрібнішого.
25. Горе тим, хто нині сміється й жирує, бо вони матимуть з чого журитися й плакати.
26. Отож, кажу вам: готуйтеся мерщій, бо ось уже наближається Час.
27. Наближається Час, як ранок після ночи, як весна після зими, як льодолом на річці.
28. Немає сили, що спинила б прихід Часу.
29. Хай не тремтить серце в грудях ваших, і дух ваш хай буде спокійний і впевнений.
30. Радощами й щастям хай сповняться груди ваші, і твердим знанням — що робити — розум ваш.
31. Істинно-бо кажу вам: легше верблюдові пройти крізь толочні вуха, ніж тому, хто має власність, увійти в царство Часу.
32. Отож звільніть, насамперед, серця ваші від бажання власного багатства і не думайте про працю задля власного зиску.
33. Бо кожний, хто шукає власного щастя, втрачає його, і хто його віддає — буває багатий.
34. І хто хоче бути багатим, робиться ворогом для всіх, і хто каже: „Я нічого не маю“, буває багатий від спільного, загального майна.
35. І хто хоче працювати для власного зиску, не може зробити нічого доброго і життьового.
36. Він не посадить дерева і не збудує хати, бо хтось інший після нього користатиме з цього — і це може трапитися взавтра.
37. Але хто працює для всіх — той користає праці всіх, і тому не шкода, що хтось інший матиме зиск з його праці.
38. Бо в той Час ніщо не належатиме комусь, але все належатиме всім, і не буде мого і твого, тільки все буде наше.
39. І хай щезнуть думки гордощів, зневаги й начальникування над ближніми вашими.
40. Бо хто схоче посісти перше місце, того зіпхнуть на останнє й змішають з юрбою.
41. І хто схоче возвеличитися й наказувати ближнім своїм — сором і ганьбу матиме на свою голову, бо ніхто не схоче йому коритися.
42. Бо в той Час ніхто не коритиметься окремим людям, тільки колективному розумові.
43. І ніхто не матиме права наказувати, тільки ті, що творитимуть волю Колективу.
44. І не будуть вони керманичами, тільки слугами, і слова їхні — слова поради до частин колективного розуму.
45. І свідомість керуватиме людей в їхній праці, і не треба буде комусь наказувати свідомим».
46. Так говорив Чоловік той, і люди купчились круг нього.
47. І запитували: «Як ім'я його? Де батьківщина? І що це за Час, що він про нього віщує?»
48. Він казав: «Моє ім'я — Прийдешній, моя батьківщина — Земля, а Час, що про нього віщую, є Час зведення рахунків, є Час розплати за старе й будови нового».
49. І дивувались, і знов підходили слухати.
Розділ II
1. Коли він проходив селом, круг нього зібралися селяни.
2. І запитали його: «Ти, що провіщаєш Час, скажи — що нам тоді робити?»
3. І відповів Прийдешній: «Насамперед зберіться всі разом.
4. Заколіть годовану свиню й принесіть з льоху доброго вина й меду.
5. І застеліть великого стола в спільнім будинку — гуляйте й радійте громадою.
6. І хто живе в якійсь хаті — хай там живе, і хто наймав хату — хай не платить комірного.
7. А безпритульний хай скличе ближніх сусідів і скаже їм: поможіть мені збудувати хату, щоб мав де притулитися.
8. І хто має поле — хай працює на ньому, а хто знає ремество[274], хай ремествує, мов та бджола, що дає стільки вощини й меду, скільки вона може.
9. І в Громадському Будинку буде дві книзі, і кожний прийде написати в них:
10. У першій — що він може дати, і в другій — що йому потрібно.
11. І кожному хай дадуть по його потребі, не зважаючи на те, що він може дати.
12. Бо дужа людина не має заслуги від того, що дужа, і кволий не винний, що природа породила його кволим.
13. І спритний не має заслуги за свою спритність, а недотепа чи винний за свою недотепність?
14. Кожний хай робить по своїй добрій волі: хто зробив усе по своїй силі і дав усе по своїй змозі — той сквитався з усіма.
15. Про ці справи вже говорилося, але небагато втямили їх: мир на землі людям від доброї волі.
16. Не питають-бо тепер батьки себе, навіщо годують дітей своїх, хоч діти виростуть і підуть геть.
17. І не питають діти, навіщо годують старих, хоч від ізсохлих рук їхніх немає вже зиску нікому.
18. І не покинуть добрі люди хорого та інваліда, бо нема закону між людей вмирати через хоробу чи каліцтво, але треба їх лікувати і дати притулок до кінця днів їхніх.
19. Подивіться на бджіл і побачите, що вони нищать тільки трутнів, бо нема місця неробам зловмисним серед трудящих.