Xiba može xtos' zaperečuvaty, ščo zaderžannja vidminnoho pys'ma je akt nacionaľnoho vidhorožuvannja i pevná pereškoda dlja oznajomlennja z inonacionaľnymy kuľturamy! Xiba može xtos' zaperečuvaty, ščo, nakoly dlja tak zvanyx «vyščyx» verstv suspiľstva navčatysja inonacionaľnym transkrypcijam bulo zajvoju vytratoju času, tak dlja mas trudovyx se bulo b nadmirnoju rozkiššu?
A same pered cymy masamy problema intemacionaľnoho jednannja stojiť jak najaktuaľniše zavdannja času—i najblyžčoho i, ty m pače, daľšoho — času komunistyčnoho budivnyctva. I xiba, zreštoju, ne latyns'kyj aľfavit — z pevnymy vidminamy na razi toho čy ynšoho prystosuvannja—je najkraščym sposobom unifikuvaty jak najskorše i jak najzručniše pys'mo rižnyx narodiv?
Otož zapytuju: čy ne pora iznov obhovoryty cju správu i, može, povolí uzjatysja do pidhotovky jiji realizaciji?
Znov vertajučy do dylemy: «teper čy nikoly», majemo skonstatuvaty, ščo kožen novyj rik maje uskladnjaty správu i ščo tiľky v najbiyžči roky vona mohla b buty perevedena v žyttja bez velykyx trudnoščiv. Року my ne majemo solidnyx velykyx naukovyx prac', року v sferi pidručnykiv obmežujemosja holovnym čynom počatkovoju školoju i tiľky dumajemo pro profesijnú, року tilky zasivajeťsja lan novoho radjans'koho pys'menstva — ce zrobyty ne tak važko. Za velykymy bahactvamy stvorenoho dosi škoduvaty osoblyvo ne dovodyťsja, bo «bahactva» ci nadto sumnivni i u velykij pryhodi našym naščadkam ne stanut'. Ale skoro my dijsno zabahatijemo na velytens'ki stosy novyx vydaň', skoro stvorymo rižnoridnu naukovu literaturu j zabezpečymo profesijnú školu, instytuty i texnikumy pidručnykamy — perexodyty do novoho aľfavitu bude ščo razu trudniše. Skoduvatymemo za vytračenoju praceju. Bojatymemosja skladnoji reorganizaciji.
Otož — «teper čy nikoly!».
Dovodyťsja, zvyčajná rič, obhovoryty i šče odyn bik správy — vužčyj, a same: stosunky z Rosijeju (de, miž ynšym, ce pytannja takož neščodavno znymalos') i Halyčynoju.
«Moskvofily» hovorytymuť pro vidryv od najbiľšoji v teperišnij čas i najblyžčoji do Ukrajiny v usix vidnošennjax Radjans'koji Respubliky. Poprikatymuť, može, j «samostijnycstvom», odhorožuvannjam od rosijs'koji kuľtury, toji kuľtury, ščo najperša maje kopuljuvaty z ukraj ins'koj u.
«Ukrajinofily» kryčatymuť, navpaky, pro odhorožuvannja vid išče blyžčoji do nas Halyčyny i, do pevnoji miry «polonizaciji», jak možuť zustrity takú dumku dexto na Naddnistijanščyni i t. y., i t. y.
Vse ce j naležyť jak najdetaľniše i same teper obhovoryty razom iz možlyvymy projektamy majbutn'oji reformy. (Prykladom: čy znyzu, z počatkovoji školy jiji rozpočynaty, a čy zhory, z vyščoji i perevahu toho čy ynšoho sposobu, polityčni j texnyčni; zarazom, dekretaľno, a čy povolí, paraleľno і porivnjannja z podibnymy reformamy v Nimeččyni, Japoniji, Serbiji, v Kavkaz'kyx narodiv i t. y.).
Maju nadiju, ščo z laskavoho dozvolu redakciji «Cervonoho Šljaxu»[281], jaka vmistyla cej mij «odvertyj lyst», zjavljaťsja tutož i vidhuky na njoho — i sprava tak abo ynak bude rozvjazana (jak «ynak», to, dumaju, tiľky tymčasovo, bo istorija vymahatyme svoho).
P. S. Pyšu cijeju transkrypcijeju, zovsim ne propagujučy imenno jiji, ale ščob pokazaty, jak lehko, naviť bez nijakoj zvyčky, rozbyratysja v nij, a, značyť, na razi potreby—j nazavše do čohos' podibnoho perejty.
S. Pylypenko.
Програма компартії про мистецтво і «Ліквідатори»[282]
упроти тих, хто твердить безпідставно про якусь «невиясненність» поглядів компартії на мистецтво, наводимо пакт 10 § 12 комуністичної програми з розділу «В справі народньої освіти».
10) Так само повинно одкрити й зробити приступними для трудящих всі скарби мистецтва, створені експлоатацією їхньої праці і віддані в виключне користування експлоататорів. (Див. «Азб. ком.[283]», ст. 392).
Отже: хто має вуха — хай слуха! Особливо ті, що белькочуть про ліквідацію мистецтва як «культу», подібного до релігії комункультівців, виставляючи проти обидвох наукотехніку.
М. Семенко[284], пророк комункультівський, називає це (дивись № 11-12 «Червоного Шляху»[285]) — «питанням про застосовання ленінізму на 3-му фронті». Ленінізмом він називає свої спроби позбавити трудящих мистецьких скарбів, ленінізмом називає роботу ліквідаторську щодо мистецтва в цілому, як чогось, що розкладає людство що шкідливо для людства, що треба зруйнувати, як руйнуємо ми релігію.
На нашу думку, це блюзнірство щодо ленінізму, негідне поводження з цим великим словом. На нашу думку, це перекручування догори ногами партійної програми — це антикомуністичні думки, що прикриваються ім'ям великого вчителя трудящих мас.
Воюючи проти мистецтва взагалі, а значить, і проти пролетарського мистецтва, М. Семенко вибиває з рук пролетаріята зброю проти буржуазного мистецтва й тим допомагає йому. Мих. Семенко — приятель буржуазного мистецтва.
Забутий документ[286]
час сьогодняшніх літературних дискусій цей документ набуває особливого значіння і інтересу. Він три роки тому ясно й чітко формулював те, про що тепер нема між нами єдности, про що ми з запалом сперечаємось, а саме:
Єдність пролетарської культури потрібує і єдности організаційної...
І ще:
...Пролетарська культура не має «центра» і «окраїн», вона знає не державні межі, а тільки індустріальні центри. Отже, на Вкраїні повинен бути великий такий осередок пролетарської культури...
281
«Червоний Шлях» — громадсько-політичний та літературно-науковий місячник, заснований у Харкові 1923 р. Виходив до лютого 1936 р. Провідний український літературний часопис.
283
Азб[ука] ком[мунизма] — абетка комунізму (скорочено з рос.), С Пилипенко покликається на виклад комуністичної теорії у книзі М. Бухаріна та Є. Преображенського «Азбука Коммунизма: популярное обьяснение программы Российской Коммунистической Партии» (1919).
284
Семенко Михайль (Михайло; 1892 1937) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму. Редактор журналу «Мистецтво», головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ, редактор часопису «Нова Генерація». Фундатор футуристичних літературних угруповань «Флямінго», «Ударна група поетів-футуристів», Асоціації панфутуристів («Аспанфут»), «Комункульт», «Нова Генерація». Репресований.
285
Дивись № 11-12 «Червоного Шляху» — стаття М. Семенка «До постановки питання про застосування ленінізму на 3-му фронті».