На фронті (разом з 20 товаришами, що попали в XXI армійський] корпус і всі, крім трьох, загинули) я перейшов стадії від рядового до капітана, мав усі обер-офіцерські нагороди, був тричі поранений і двічі контужений. Через це, а також через попсовані очі (складний астигматизм і близькозорість) тепер підлягаю звільненню від військової служби, одначе брав участь в кампаніях проти Денікіна і поляків як командир бригади, причому ще раз получив контузію.
Революційна пропаганда на фронті дала свої наслідки: з першого дня революції був обраний, не дивлячись на свій чин і посаду батальйонного командира, в полкову салдатську раду, далі — в дивізійну і армійську. Був товаришем голови української Ради XII армії і Північного фронту. Вів агітаційно-пропагандистську секцію, видавав фронтову газету «Український голос»[692] (в Ризі).
З часу жовтневого перевороту був комісаром полка (151-го) і дивізії (33-ї), але лишався членом УПСР, будучи в армійському і фронтовому комітетах. Тим часом свою кандидатуру до Установчих зборів[693] зняв, мотивуючи прихильністю до форми влади Радянської, що змушує також заявити про певне розходження з загальною позицією есерів. Це був наслідок юнацького знайомства з максималістами і ідейним розчаруванням в першій фазі революції, а також товаришування з членами латиської п[артії] с[оціял]-д[демократів] (більшовиків]). Раніше з більшовиками ніде не стрічався, і їхня позиція була мені неясна (на Вкраїні до війни я про їх і не чув).
Після демобілізації повернувся до Києва — за скілька день до гетьманського перевороту[694]. Не мав змоги одразу орієнтуватися в політичних угрупованнях і тактиці, бувши ввесь час революції в Латвії. Заімпонувала мені Селянська спілка своєю масовістю і реальним зв'язком із революційним селянством, що виступило проти гетьмана. Був членом Київського воєнно-революційного комітету, членом губернського, а далі — центрального Комітету Селянських спілок, редагував «Народну волю», одсидів 3 місяці гетьманської в'язниці, восени вісімнадцятого був кооптований в Центр[альний] Ком[ітет] УПРС, де займав ліву позицію, наміряючись зробити на Трудовому Конгресові[695] з групою однодумців виступ на користь Радянської влади і союзу з більшовиками. Це не вдалося — захворів на запалення легенів, вийшов з лікарні вже під звуки «Інтернаціоналу», прочитав перші відчити про VIII з'їзд комуністичної партії, оголосив у київських газетах про свій вихід з УПСР і 13/ІІІ — 19 р. був прийнятий в партію комуністичну, оминувши стадію боротьбизму[696].
В КПУ працював переважно як редактор партійних і радянських часописів (київських «Більшовика», «Вістей», «Комуніста»), в редвідділах Всевидаву, завідував видавництвом ЦК КПУ «Космос»[697], за маркою котрого вийшла перша партійна програма вкраїнською мовою і т. п. Завідував Губвідробселем[698] і був членом Київського бюро Губкомпарта[699]. В часи кампаній військових — на фронті комбригом. Лекторував на курсах ПУокра[700], районних школах, курсах для селян при Селян[ському] буд[инку][701], де працюю і тепер на посаді завідуючого Політвідділом Всеукраїнського] управління. Крім того, редагую орган ЦК КПУ «Селянську правду».
25/VII 1921 р.
Статут
спілки селянських письменників «Плуг»[702]
1. Спілка «Плуг» має на меті об'єднувати розпорошених досі селянських письменників, що ґрунтуючись на ідеї тісного союзу революційного селянства з пролетаріятом, ідуть разом з останнім до утворення нової соціалістичної культури й ширять ці думки серед селянських мас України без різниці національностей.
2. В основу своєї праці спілка ставить боротьбу з власницько-міщанською ідеологією серед селянства і виховання, як своїх членів, так і їхніми творчими зусиллями — широких селянських мас в дусі пролетарської революції та притягнення їх до активної творчости в цьому напрямі.
3. Виходячи з зазначеної вище мети і завдань, спілка не перешкоджає окремим членам її вступати одночасно до інших літературно-мистецьких організацій, що стоять на ґрунті обстоювання соціалістичної культури.
4. Для переведення в життя своїх завдань «ПЛУГ»:
а) Входить в організаційні зв'язки з іншими організаціями, що ширять соціялістичну культуру, для переведення в життя спільними силами спільних завдань.
692
«Український голос» — газета Української військової виконавчої ради Північно-Західного фронту. Виходила двічі на тиждень від червня до листопада 1917 р.
693
Установчі збори (рос.: «Учредительное собрание») — російський парламент, чиє перше й останнє засідання відбулося 18 січня та в ніч на 19 січня 1918 р.. У ніч з 19 на 20 січня Всеросійський центральний виконавчий комітет ухвалив декрет про його розпуск.
694
Гетьманський переворот — йдеться про встановлення гетьманату шляхом державного перевороту за підтримки німецької армії, коли 29 квітня 1918 р. з'їзд Союзу Земельних Власників проголосив гетьманом Павла Скоропадського.
695
Трудовий Конгрес — перша сесія Трудового Конгресу (Конгресу Трудового Народу України) відбулася 23-28 січня 1919 р. З-поміж ухвал — затвердження Акта возз'єднання Східних і Західних земель в єдину соборну Українську Народну Республіку та принципу загального виборчого права для формування різних рівнів рад.
696
Оминувши стадію боротьбизму — йдеться про організаційне оформлення лівого крила Української партії соціалістів-революціонерів, що стояло на позиціях більшовиків (водночас відстоюючи свою самостійність від Москви). У Харкові в березні 1919 р. постала Українська партія соціалістів-революціонерів-боротьбистів (комуністів). А вже 6 серпня внаслідок об'єднання з Українською соціал-демократичною робітничою партією було утворено Українську комуністичну партію (боротьбистів). У березні 1920 р. була ліквідована, а близько 4 тисяч членів УКП(б) стали членами КП(б)У. У 1930-х рр. більшість боротьбистів було репресовано.
698
Губвідробсель — губернський відділ робітників та селян. Структура місцевої виконавчої влади, що відповідала за зв'язки та роботу із робітництвом та селянством.
701
Селян[ський] буд[инок] — культурно-освітній заклад для роботи із селянством. Селянські будинки (сельбуди) були створені радянською владою на початку 1920-х рр. на противагу «Просвітам».
702
Подаємо за першодруком у виданні: Плуг. Селянський двохтижневик Головполітосвіти УСРР. — Харків, 1922. — Збірник перший. — 15 квітня. Статут було ухвалено на засіданні колегії Художнього сектору Головполітосвіти 3 квітня 1922 р. Зареєстровано у Всеукраїнському Літературному комітеті 4 квітня 1922 р. під ч. 2.