З'їзд вважає, що в подальшій роботі «Плуга» (художній і критичній) треба провадити непримиренну боротьбу проти пережитків старого в літературній творчості плужан, а саме: проти схематизму й фотографізму як вияву безсилости автора, плазкого емпіризму у сприйманні і відтворенні явищ життя, побутовізму й етнографізму що не йде далі малювання зовнішніх виявів життя, проти народницького ідеалізму в розумінні й висвітленні соціяльних процесів на селі, дрібнобуржуазного романтизму й інших чужих стилевих нашарувань. Ці художні вади є наслідок, по-перше, малої уваги письменників до проблеми творчої методи і, по-друге — некритичного засвоєння літературної спадщини минулого.
4. Соціялістичний наступ на капіталістичні елементи в нашій країні викликав скажений опір тих елементів. В літературі про село цей опір відбувся у псевдоселянській, хуторянсько-куркульській літературі (Івченко, Осьмачка й інші). Буржуазно-міщанське ставлення до села як до єдиної дикунської стихії відбилося в оповіданнях Досвітнього, Йогансена й інш. Буржуазно-хуторянська література просякнута сентиментальними планами за минулим романтизуванням давнини, вона відображає село як недиференційовану цілість. За центральний образ цієї літератури є образ сердобольного інтелігента, що вболіває за «меншим братом».
На жаль, наша марксистська критика взагалі недостатньо висвітлює процес диференціяції літератури про село, мало бореться проти виявів клясово-ворожих тенденцій у цій літературі. «Плугові» надалі треба повести рішучу боротьбу з буржуазно-хуторянською літературою, показати, як клясово диференціюється література про село.
5. Творення нового стилю доби вимагає, насамперед, глибокого засвоєння марксо-ленінської науки і на цій базі сміливих художніх шукань і експериментів, критичного студіювання літературної спадщини минулих епох, широкої теоретичної літературознавчої обізнаности письменника. Проблема стилю конкретизується в таких своїх головних складових частинах: художня метода, тематика, образ, жанр, стилістика, композиція, емоціональна цілеспрямованість твору і т. інш.
6. Питання художньої методи — кардинальне питання творчости. В художній методі письменника виявляється ставлення його до світу, ступінь відповідности його світогляду до об'єктивної діялектики, до діялектики нашої соціяльної дійсности. Уперта робота над виробленням творчої методи, що конкретизується в стилі, — одно з найважливіших завдань і цілої спілки, й кожного письменника зокрема. Діялектико-матеріялістичний підхід до дійсности, глибоке розуміння конкретної різноманітности й своєрідности суспільних явищ на кожному відтинку часу, уміння схопити основну тенденцію процесу, отже, широкий діялектико-матеріялістичний світогляд письменника й глибоке розуміння політичних завдань моменту — ось філософська база для творчої методи письменника. Діялектико-матеріялістичний світогляд забезпечить письменника від того догматизму й пережитків народницького ідеалізму, що в чималій дозі ще трапляється у творчості усіх радянських письменників, у тому числі й плужан.
Між іншим, «Плуг» вважає за потрібне заперечити проголошення художньої методи психологічного реалізму як стовпового шляху пролетарської літератури. Ця некритично запозичена від бужуазної літератури метода, що конкретизувалася в гаслі «живої людини», не відповідає завданням пролетарсько-селянської літератури. Гасло «живої людини» є гасло позаклясове, воно відтягає письменника від актуальних завдань як учасника клясової боротьби, змазує цю боротьбу.
Література реконструктивної доби має показувати клясову людину в її перебудовній акції, у виробничих процесах, в яких людина, переробляючи зовнішній світ, переробляє себе саму, а насамперед в конкретних діях клясової боротьби.
7. Щодо тематики плужани виявили себе як активні співучасники нашого соціялістичного будівництва на селі. За доби відновного періоду плужанська творчість відбивала нові соціяльні процеси на селі, боротьбу незаможницько-середняцьких мас проти куркуля за новий побут, за нові виробничі відносини. Знайшли своє відображення в плужанській творчості й картини громадянської війни. Тут ми маємо вже не тільки художнє відображення окремих епізодів громадянської війни, а й спроби подати широкі синтетичні полотна.