8. Реконструктивні процеси на селі, процеси масової колективізації, знищення глитайні як кляси поставили перед пролетарсько-селянськими письменниками нові великі й відповідальні завдання. З'їзд констатує, що плужани вчасно перебудували свою роботу відповідно до актуальних потреб реконструктивної доби. Пролетарсько-селянські письменники вже взялися до відтворення реконструктивних процесів на селі, хоча треба сказати, що плужани, як і вся радянська література, ще відстають від соціялістичних темпів, не встигають йти в ногу з добою.
9. За один з найважливіших компонентів стилю є образ. Буржуазна література брала за центральний образ індивідуального героя, протиставляючи його юрбі, часто даючи йому розвиток не в напрямку до суспільства, а від нього. Пролетарсько-селянська література рішуче заперечує цей підхід, цей індивідуалізм, даючи в образах окремих персонажів образ героїчної кляси революціонера-будівника. Образ соціяльних груп села і міста, що згуртовані в єдиному революційно-будівничому пориві, що на наших очах перетворюють старе село, — це стрижневий образ пролетарсько-селянської літератури за доби реконструкції. Цей образ, всупереч меншовицькій теорії Переверзева[770], перебуває в постійній динаміці клясової боротьби, у постійному діалектичному рухові, і відобразити цю діялектику образа є головне завдання письменника.
10. Характер образа чималою мірою зумовляє певний жанр. Не обмежуючись художнім показом психологічного світу людей, їхнього побуту, станів їхньої свідомости (все це потрібне, але недостатнє), письменник тепер мусить у своїй творчості спускатися до бази, до виробничих процесів і відносин, що зумовлюють зміну побуту, психіки, свідомости. За один з найвідповідніших до цих літературних завдань жанрів є жанр виробничо-соціялістичний, що має такі характеристичні ознаки: 1) художній показ суспільної людини у виробничих і соціяльних процесах, у процесі клясової боротьби, 2) за стрижневий образ є колектив — будівник соціялізму, а не окремий герой, ізольований від свого соціяльного ґрунту, 3) сюжетна контроверса будується не на боротьбі індивідуальних героїв за свої індивідуалістичні інтереси, а на боротьбі суспільних кляс, клясових прошарків, де окремі особи є тільки репрезентанти клясових інтересів своєї групи. З'їзд констатує, що плужани є одні з піонерів цього актуального на сьогодні жанру.
Але це зовсім не значить, що інші жанри (науково-перспективний, психологічний, побутовий, філософський, публіцистичний тощо) непотрібні або зайві. Це тільки значить, що виробничо-соціялістичний жанр є один з найпридатніших для того, щоб відбити всю глибинність і конкретну складність реконструктивних процесів в нашій країні, тим більше, що показ усіх боків дійсности (психологічного, філософського, побутового) цей жанр включає в себе як доконечний, але не вичерпний елемент.
11. Плужанська лірика, переживши останніми роками кризу, що позначилася на всій радянській поезії дореконструктивного періоду, підноситься на вищий щабель активного відображення нових почувань, думок і волінь кляси будівника, що не тільки споглядає життя, але й перебудовує його, перебудовуючи разом свою внутрішню сутність. З'їзд ще раз підкреслює потребу рішуче боротися із залишками в ліричній творчості плужан вузько-споглядального ставлення до нашої дійсности і нової психіки, боротися зі штампами гладенького на цьому споглядальному ставленні заснованого вірша з його зовнішньо-площинним, поверховим спостереженням, втечею у красу природи, порожніми констатуваннями, старими ритмокомпозиційними та образотворчими засобами. З'їзд з задоволенням констатує появу нової поезії, що відбиває нові чуття й психіку кляси будівника, поезії, заснованої на активному світовідчуванні. Поширення й поглиблення діапозону тематики, відображення світовідчування нової людини, патосу будівництва, переборення старої поетики, культура динамічного ритму й нового образу, згрунтованого на реально-трудовій основі, — ось які завдання стоять перед поетами на сьогодні. Виробничо-соціялістичний жанр, перспективний, соціяльно-політичний, сатиричний, зокрема форма байки, що її створення слід підкреслити як велике досягнення «Плугу», масова (червоноармійська, комсомольська тощо) пісня, велика епічна поема — ось ті жанри й види, що їх надалі треба культивувати в нашій поезії.
770
Переверзєв Валер'ян (1882-1968) — революційний діяч, літературознавець. Розробив соціально-генетичний метод в літературознавстві, спрямований на віднайдення внутрішніх закономірностей літературно-художніх явищ та принципу їх детермінування. Тим самим свій метод Переверзєв протиставив і культурно-історичній школі, і формалістам, і адептам «класовості» в літературі. Був двічі репресований, у 1938 та 1948 рр.