Рита. Ні, хочу за мент! Тільки за мент. Правда, Білий Медведю? Чи ти мене вже й не пізнаєш? Давно не бачились, може, й лабув уже? Добрий вечір! Це ж я — жінка твоя.
К о р н і й. Добрий вечір!
Рита. Як же там твоє велике полотно?
К о р н і й. Чудесно... Моє полотно чудесно стоїть.
Рита (з натиском). Стоїть?
К орній. Стоїть.
Рита. Ага! А ти собі тут?
Корній. Ая собі тут.
Рита. Ха-ха-ха! Ну, значить, все в незмінному стані... Чудесно! Ми, значить, сучасні супруги! Ха-ха-ха! От це я розумію. (Видно, тяжко питати, з зусиллям.) Ну, а як він називається? Ах, Лесик, ну, так, Лесик? Як же там наш Лесик? Га? (Дуже швидко, до гарсона.) А, вино... Це яке? Фі, я цього не хочу, я не люблю... Не звикла... А це? Ага, це добре. Ну, Медведю, як же син наш, га?
Корній. Піди подивись...
Рита. Ніколи, голубчику... Сьогодні ще маю в «Chat noir»20 їхати, а завтра теж цілий день зайнятий. (До Му-лена.) Правда, милий? Може, ви, Сніжинко, знаєте? Хоч вас і не цікавлять такі дрібниці, але ви тепер, мабуть, ближче стоїте до них і знаєте?
Сніжинка. О, розуміється, знаю. Я тільки що од Лесика... Він себе чудово почуває... Зараз так сміялася з ним... Ніяк не хотів пускати мене...
Рита (хрипло). Хіба?.. (Прожогом наливає шклянку вина й випиває.) О, значить, усе добре... Ну, і чудесно! Ха-ха-ха! І нам чудесно. (До Мулена.) Що ти, мій старенький, так сидиш, наче в гостях? Пий! Пий же, говорю! Плачу за все!
М у л е н. Рито, і тут буде те саме, що вчора?.. Ха-ха-ха!
Рита. А що вчора? А хіба вчора погано було? Ха! Я вчора одному цікавому добродію, такому, як, наприклад, от цей (повертається до Штіфа, що цікаво підійшов), пляшкою голову погладила... (До Штіфа.) Може, хочете спробувати? Чудесно виходить!
Ш т і ф. О, дякую, я не цікавий до таких експериментів.
Рита (до Сніжинки). Так, кажете, наша дитина... ха-ха-ха... гарно себе почуває?
Сніжинка. Пречудово! Такий веселий, свіжий, я його давно таким не знаю. Білий Медвідь хоче навіть писати його й мене... Вашу фігуру витерти й замінити моєю...
Рита (гостро-дико до Корнія). Правда?!!
К орній. А, маєш!.. Ні. Сніжинка жартує...
Сніжинка. Але це чудесна ідея! Ха-ха-ха!
Рита (мовчки, тяжко дихаючи, дивиться на Сніжинку. Тихо-хрипло). Сніжинка дуже весело жартує. Але... (Круто одвертається до Мулена.) Ну що, правда, тут весело? А бач, не хотів іти! Насилу затягла сюди... Тут так весело жартують, так затишно... Ну, чом же не п’єш? Пий!.. Фу, душно як! Треба роздягатись.
Встає, роздягається й вішає пальто на колону.
Після того прибирається проти дзеркала. і
Мул єн (до Штіфа). Ти думаєш, я знаю... Це вино знає, де воно, що воно? Так само я знаю... Ця женщина вміє закрутити голову... О, вона вміє! Але все одно! Ха-ха-ха! Ти дивуєшся? О, я сам себе не впізнаю. Мулен здурів, і більше нічого! Пий. (П'є.)
Штіф. За женщину, яка вміє закрутити! (П*є.)
Рита (підходячи до столу). А! Мій старенький часу не гає! Але чому так пусто сьогодні тут? Де ж сім’я артистів?
Штіф. Сім’я артистів, мадам, на балу «незалежних новаторів ».
Р и т а. А це що за категорія? Яке новаторство ще заводять? Може, щоб мужчини родили дітей, а женщини жили з полюбовниками?
Штіф. Ха-ха-ха! О, я був би першим ворогом таких ♦ новотворів».
Р и т а. А чому ті сидять там? Сер Блек, Мігуелес! Ідіть сюди. І ви, Кардинал. Ідіть до гурту, веселіше буде. І дам ваших кличте. Це — ваші amies? Чудесно! Тут жон немає, всі ми amies. Правда, Мулен? Ха-ха-ха! А ти боявся йти сюди, думав, що я до мужа побіжу. Ну, от мій муж, ну і що ж? Біжу? Га? Ха-ха-ха! Ми сучасні супруги! Ну що ж ви, Блек, Мігуелес? Не хочете?
Ті встають і нерішуче переходять на цей стіл.
Рита. От і чудово. Ви ще п’єте? Пийте, Мулен платить. Власне, не Мулен, а я, бо те, що він зараз платить, я потім одплачу. Правда, Мулен? Скільки я тобі вже винна? Рахунок ведеш? Ну, і веди...
М у л е н. А розуміється, веду. Всяк своє веде! Пийте, панове! Чорна Пантера всіх нас частує. Ха-ха-ха! Штіфе, пий!
Рита (до Корпія й Сніжинки). А ви чого ж? Не хочете? Мулен, я хочу танцювати! Скажи, щоб прийшли сюди музики.
Мулен (схоплюючись в п'яному захваті). Музики? Тут?
Р и т а. А де ж? Я хочу танцювати танок апашів21. З тобою! Хочеш?