Керней. Сідні! Хто такий Сідні?
Леді Сісілі. Не Сідні, а Сіді... Шейх, Сіді-ель-Ассіф. Шляхетна істота і такий красень. Він з першого погляду закохався в мене.
Сер Ґовард (докірливо). Сісілі!
Леді Сісілі. Закохався, авжеж! І ви це добре знаєте. Адже ви просили мене розповісти всю правду.
Керней. Я залюбки вірю цьому, добродійко. Провадьте далі!
Леді Сісілі. Це поставило бідолаху в дуже скрутне становище. Отож, бачите, він мав право забрати з собою сера Ґоварда, бо сер Ґовард — християнин. Але ж я лише жінка, і тому він не мав до мене жодного права.
Керней (суворо, запідозрюючи леді Сісілі в аристократичнім атеїзмі). Адже ж і ви теж християнка.
Леді Сісілі. Ні, в арабів жінки — ніщо. Вони не вірять, що ми маємо душі.
Ренкін. Це правда, капітане. Бідні заблудні істотні.
Леді Сісілі. Що ж він міг зробити! Він не кохав сера Ґоварда, але він кохав мене. Отже, цілком природно, що він запропонував обміняти сера Ґоварда на мене. Чи не вважаєте ви, що це дуже мило з його боку, капітане Керней?
Керней. Я зробив би так само, леді Вайнфліт. Провадьте далі.
Леді Сісілі. Мушу визнати, що капітан Брасбаунд був втілена шляхетність, дарма, що, між ним та сером Ґовардом виникла сварка. Він не згодився видати абикого з нас і вже лагодився стати за нас до бою, коли з’явився Каді з вашим чарівним і втішним листом, капітане, і припровадив нас усіх назад до Моґадора, назвавши мого бідного Сіді найжахнішими іменами і склавши всю провину на капітана Брасбаунда. Ось як стоїть справа! Скажіть же, Ґоварде, хіба це не щира правда, слово в слово?
Сер Ґовард. Це правда, Сісілі, і тільки правда. Але за англійськими законами, свідок повинен розповісти всю правду цілком.
Леді Сісілі. Дурниці! Хіба хто-небудь може знати всю правду, про що б то не було? (Сідає, дуже ображена і зажурена). Мені дуже шкода, що ви хочете запевнити капітана Кернея, що я несовісний свідок.
Сер Ґовард. Нічого подібного, але...
Леді Сісілі. Гаразд, але в такому разі не говоріть того, що може справити таке враження.
Керней. Але сер Ґовард мені вчора казав, що капітан Брасбаунд загрожував продати його в рабство.
Леді Сісілі (знову пориваючись з місця). А чи сказав вам сер Ґовард, що він говорив про матір капітана Брасбаунда? (Сенсація). Я вам розповідала, що вони посварилися, капітане Керней. Правда?
Редбрук (жваво). Так, безперечно розповідали. (Дрінквотер розтулює рота, маючи щось сказати). Мовчи, дурню!
Леді Сісілі. Ну, звичайно, розповідала. А тепер скажіть мені, капітале Керней, невже ви хочете, невже сер Ґовард хоче, невже хтось із присутніх хоче, щоб я розповідала всі деталі цієї жахної родинної сварки? Невже я, єдина присутня тут жінка, повинна передати вам слова двох розгніваних чоловіків?
Керней (з показним виглядом підводиться). Морський офіцер Сполучених Штатів ніколи не дозволить собі скривдити почуття жінки. Леді Вайнфліт, дякую вам за ту делікатність, з якою ви давали свідчення. (Леді Сісілі вдячно посміхається йому і, тріумфуючи, сідає). Капітане Брасбаунд, я не покладаю на вас відповідальність за слова, що вихопились у вас, коли англійський суддя заговорив з вами мовою англійських матросів... (Сер Ґовард хоче перечити). Ні, сер Ґоварде Геллем, дозвольте. В хвилину гніву я й сам уживав таких слів. Ми всі раді, що бачимо живу плоть і кров під горностаєвою мантією судді. Облишмо цю розмову: її, властиво, не слід було б заводити в присутності дами. (Сідає й додає діловитим тоном). Що треба ще зробити, перш, ніж відпустити цих людей?
Матрос. Є ще якісь документи, що їх передав Каді, сер. Він вважає, що це якесь магічне закляття. Священик звелів приставити їх вам і з вашого дозволу спалити.
Керней. Що це за документи?
Матрос (читає список). Чотири книжки, брудні та подерті, зшиті з окремих випусків, ціною кожна в один пенні, під назвою «Свіні Тод». «Голяр-демон», «їздець-кістяк».
Дрінквотер (кидається вперед з жахом та тривогою). Це моя бібліотека, добродію! Не паліть її!
Керней. Тобі, друже мій, корисніше не читати такого ґатунку книжок.
Дрінквотер (з глибоким одчаєм звертаючись до Сісілі). Не дозволяйте їм спалити їх, леді. Вони цього не зроблять, якщо ви їм забороните. (З красномовством од-чаю). Ви не знаєте, що значать для мене ці книги. Вони заносили мене геть од жахної дійсности Ватерлоо-роуд. Вони сформували мій розум. Вони показали мені, що є щось вище від убогого життя моряка...
Редбрук (пориваючи його за комір). Ти мовчи-бо, дурню! Забирайся! Стули свою пельку...
Дрінквотер (несамовито вириваючись). Леді, леді, заступіться за мене! Будьте милосердні. (Сльози душать його, він заломлює руки з мовчазним благанням).
Леді Сісілі (зворушена). Не паліть його книжок, капітане! Дозвольте мені віддати їх йому.
Керней. Передати книжки леді!
Дрінквотер (тонким голосом). Дякую вам, леді! (Відходить до своїх товаришів і скімлить тихенько).
Редбрук (Дрінквотерові, коли той проходить повз нього). Дурний ти віслюче! (Дрінквотер мовчки хлипає).
Керней. Я гадаю, капітане Брасбаунд, що ви стверджуєте свідчення леді Вайнфліт?
Брасбаунд (хмуро). Так, вони правдиві в тій частині, що про неї йшлася мова.
Керней (нетерпляче). Ви що ж, хочете продовжувати?
Марцо. Вона щось випустила. Араб стріляй мене. Вона доглядала мене. Вона вилікувала мене.
Керней. А що ви за один, дозвольте запитати?
Марцо (охоплений побожним бажанням виявити шляхетність своєї натури). Лише проклятий злодій! Лише проклятий брехун! Проклятий негідник! Вона не леді.
Джонсон (обурений з такої образи англійської аристократії від якогось нікчемного італійця). Що таке? Що ти сказав?
Марцо. Леді не доглядай проклятого негідника. Вона — свята. Вона візьме мене на небо, усіх нас на небо. Ми роби, що хочем тепер.
Леді Сісілі. Нічого подібного, Марцо, хіба що ви дуже добре поводитиметесь. Капітане Керней, о котрій годині, ви казали, ми снідатимемо?
Керней. Ви нагадуєте мені про мої обов’язки, леді Вайнфліт. Човен чекатиме на вас і сера Ґоварда о першій годині дня, щоб одвезти вас на «Сант-Яґо». (Встає). Капітане Брасбаунд, слідство не дає мені жодних підстав затримувати вас і ваших людей. Але я раджу вам на майбутнє супроводити лише поганців. Містере Ренкін, дякую вам від імени Сполучених Штатів за вашу гостинність і запрошую вас на сніданок на корабель о пів на другу. Джентльмени, ми зайдемо до начальника тюрми по дорозі в гавань. (Виходить у супроводі, своїх офіцерів та матросів).
Сер Ґовард (до леді Сісілі). Сісілі, протягом моєї судової кар’єри мені доводилось стикатися з несовісними свідками, а також, на жаль, мушу це визнати, з несумлінними обвинувачами. Але те сполучення несумлінного свідка з несовісним обвинувачем, що мені довелося зустріти сьогодні, мене цілком приголомшило. Ви ошукали правосуддя і зробили мене в цьому своїм співучасником.