І пальці знайшли її.
Постать піднесла айфон до Тайлерового вуха, але її рука так сильно дрижала, що довелося іншою рукою вхопити зап’ясток, щоб зупинити дрож. Постать притиснула айфон до Тайлерового вуха і натиснула кнопку відтворення.
Тайлер щось бурмотів уві сні. За якусь мить бурмотіння переросло у стогін, але він не прокинувся.
Коли файл закінчився, його запустили знову.
І знову.
І знову.
Частина 2
ТЕМРЯВА #СМЕРТЬ
Розділ 23
У багатьох казках часто ігнорують найжорстокішу частину: не ту, де йдеться про злостивість відьми, а ту, де бідний дроворуб оплакує втрату своїх дітей.
Лікар Стів Грант знав: готовність до смерті коханої людини притупляє найгостріші жала болю тим, що допомагає поступово сприйняти думку про неминучість втрати. І не лише тому, що це дає змогу людям приймати скорботу як пігулку, в малих дозах, а й тому, що готовність сприйняти найгірше пом’якшує удари долі. Звісно, то була психологічна бридня, але й тієї розкоші Стів був позбавлений. Жахіття вдарило по ньому з такою раптовою і безжальною силою, що одним ударом випалило мозок, перетворивши його на мертву зону. Чоловіка, який прокинувся вранці тієї фатальної п’ятниці чотирнадцятого числа, поголився, поїхав на роботу, а після того відвідав із Джоселін торговий центр у Ньюбурзі, більше не існувало. Інший чоловік тієї ночі влігся відпочивати на паркетних дошках поряд із Тайлеровим ліжком — ні, не в саме ліжко, бо не міг примусити себе подумки стерти з матраца обрис Тайлерової постаті.
Темрява довкола стала чорною, коли почалася остання макабрична тортура, саме та осоружна жорстокість із казки: вони не могли зняти його тіло… тому що з ним була вона.
Якесь туманне і дещо тривожне знання підказувало йому, що зараз вони мали бути разом, адже вони — сім’я, але в тому присмерковому царстві, де тепер мешкав Стів, ця думка не мала особливого сенсу. Втіха і підтримка були абстрактними ідеями. Стів поринув у глибини шоку, далекі від стану контрольованого горя, і просто не був у змозі ані надавати, ані отримувати втіху. Та й крім того, сім’ї як такої більше не існувало, вона була зруйнована. Саме зараз Джоселін сиділа у кріслі в освітленій холодним світлом приймальні Корнвольської лікарні св. Луки у Ньюбурзі, і її дитина була жива, подумав злісно Стів, а ще за нею доглядала Мері Вандермеєр, а також її батько. Поки що їй доведеться впоратися з цим самій.
В якийсь момент того вечора задзвонив телефон, і за кілька хвилин прийшов Піт із червоними очима. Стів не пам’ятав, коли точно те сталося, тому що відчуття часу йому ніби сокирою відрубали, але трунар із похоронного бюро, що мало дивно макабричну назву «Нокс і Крамер»,[9] на той час уже пішов, і Стів сидів один за столом у їдальні, перед ним стояла тарілка з непочатою китайською стравою. Так, то була середина вересня, і Тайлер із Меттом сиділи навпроти нього і дражнили одне одного, сперечаючись із приводу Тайлерової відеозйомки.
— Вони змогли вичистити більшу частину правого ока Метта, — сказав Піт. — Промили йому шлунок, і він у небезпеці. Але його ліве око — то вже інша історія. Клей потрапив до роговиці й затвердів іще до того, як хлопця привезли до лікарні.
— Так, — відповів Стів. Тоді в кімнату падали косі промені пізнього літнього сонця. «Можу побитися об заклад, ти й знати не бажаєш, що я про це думаю», — говорив Метт в об’єктив Тайлера, а Тайлер відповідав: «Дійсно, не бажаю, братику, бо ти смердиш, як кінь. Краще б ти прийняв душ».
— Стіве?
Стів притлумив посмішку і зніяковіло подивився на Піта.
— Що?
— Можливість того, що ця травма — назавжди, реальна, розумієш? Йому почало витравляти роговицю. Він може осліпнути на це око назавжди.
— Так, я зрозумів, — відповів Стів. Він жодної гадки не мав про те, що там торочить Піт. В його уяві Тайлер говорив: «Перенесемо фокус уваги на рідну місцевість. Якби ти мав послати когось на смерть, о падре міо, кого б ти обрав: власну дитину чи решту жителів міста?»
Вмить усі сліди посмішки щезли з обличчя Стіва.
— Ти чув, що я щойно сказав? — і далі наполегливо допитувався Піт.
— Так, чув.
Піт вхопив його за руку. Цікаво, чому рука його сусіда здається такою м’якою і слабкою? «Якось незвично, не пасує йому», — промайнула думка.
9
В оригіналі Knocks & Cramer. Можливо, це алюзія на ім’я Джима Крамера, відомого інвестиційного авторитета і телешоумена, автора передачі «Шалені гроші». Крамер знаменитий надто ексцентричною поведінкою, зокрема, киданням крісел, криками тощо. Від цього прізвища походить сленговий новотвір cramer, що означає «нервовий зрив». А серед значень дієслова to knock — стукати, розбивати, оглушувати тощо. Ці два слова, як бачимо, відповідають внутрішньому стану героя.