По суті, саме поєдинки відьмаків (Ґеральта та — інколи — інших) ми й бачимо як утілення фехтувального мистецтва.
Тож опишемо певні особливості технік, із цим мистецтвом пов’язаних.
Перше, що кидається у вічі, — це термінологія, яку використовує автор при описі тренувань і поєдинків. Наведемо значення тих термінів, що трапляються на сторінках книжки.
Оберт (або ж вольт) — від франц. volte, «поворот тіла довкола своєї осі», ухиляння від удару з повним обертанням тіла на 360°, із пропуском рублячого чи колючого удару клинка поряд із тілом без його парирування (напівоберт — те саме, але з поворотом тіла на 180°).
Блок — закриття від удару супротивника зброєю (часто — пласкою частиною клинка, не лезом, яке може бути вищерблене при блоці «лезо-в-лезо»).
Відскік — належить до так званого «пасивного відхилення» (інакше кажучи — без використання зброї; таким, наприклад, є й оберт); є варіантом відступу, але енергійнішим.
Контрвипад — зустрічний рух клинка при спробі супротивника атакувати.
Фінт — обманні рухи зброєю та тілом для дезорієнтації супротивника.
Сіністер — (від лат. sinister — «лівий») — удар зліва направо з позиції того, хто атакує (відповідно декстер, від лат. dexter — «правий», — дзеркальний удар, справа наліво)
Із підручників з фехтування (й історичного фехтування — оскільки в бою на мечах є чимало специфіки, порівняно навіть з бойовою рапірою чи шпагою, не кажучи вже про спортивну зброю) ми можемо навести й класифікацію ударів (більша частина з яких, як міг пересвідчитися читач — чи зможе пересвідчитися в подальшому, — є на сторінках книжок цього циклу).
За типом шкоди від удару:
Рубання — вектор такого удару найчастіше спрямовано перпендикулярно вісі клинка.
Розсічення (або розрізання) — вектор удару спрямовано під кутом до вісі клинка (близько 30°); досить часто такий удар є зворотнім — коли клинок йде в бік рукояті, на фехтувальника.
Укол (або поштовх) — вектор удару спрямовано паралельно вісі клинка; мета — проштрикнути супротивника.
Розпорювання — клинок входить у тіло супротивника на незначну глибину, а тоді проводиться рух, перпендикулярний до вісі клинка.
За типом м’язів, які задіяні для удару:
Плечові удари — при ударі використовується сила усієї руки, часто — із розворотом корпусу; такого роду удари сильні й замашисті, але порівняно повільні.
Ліктьові — удари наносяться, найперше, за рахунок розпрямлення ліктьового суглоба; трапляються в історичному фехтуванні найчастіше.
Зап’ясткові — удари наносяться за рахунок руху запястка; використовуються для швидких ударів (і часто — для легкої зброї).
Корпусні — удари здійснюються за рахунок розвороту корпуса; найчастіше використовуються на ближній дистанції, коли немає часу для замаху.
Загального переміщення — наносяться за рахунок загального переміщення чи загального оберту, й руки при таких ударах часто не рухаються.
Удари, до того ж, можуть наноситися по вертикалі (як зверху вниз — і ці удари потужніші, — так і знизу уверх); по діагоналі, зліва направо чи навпаки (сіністром чи декстером відповідно); по горизонталі, паралельно до землі.
Нарешті, опишемо базові захисні стійки, що використовуються у фехтуванні клинковою зброєю.
Прима («перша позиція») — стійка, що захищає ліву частину тіла від рублячих ударів і корпус — від уколів; положення руки — зігнута в лікті, зброю спрямовано вниз і трохи в бік супротивника (формується уже при витяганні зброї з піхов — що досить часто розміщені на лівому боці).
Секунда («друга позиція») — стійка, що захищає ліву частину тіла й корпус; є продовженням прими: рука переміщується зліва-направо так, щоб передпліччя було спрямовано в бік супротивника; зброю, як і у примі, направлено вістрям униз і в бік супротивника.
Терція («третя позиція») — виконується для захисту зовнішнього верхнього сектора, від ударів і уколів у праве плече, скроню й руку, у праву верхню частину тіла; перехід у терцію — через повертання зброї клинком уверх і в бік супротивника (одночасно терція є базовою стійкою, яку займають супротивники перед початком поєдинку).
Кварта («четверта позиція») — стійка (і захисний рух) у фехтуванні, що захищає внутрішній верхній сектор, із зігнутим ліктем на рівні талії, передпліччям, зверненим у бік супротивника, і клинком, спрямованим — кінчиком, вістрям — на рівень лоба супротивника; у «верхній кварті» кисть — на рівні грудей і вище; у «низькій кварті» — на рівні стегна; четверта позиція досягається через переведення зброї з терції направо, рухом руки в лікті.