— Чи… Чи ми щось говорили в трансі?
— Ти — нічого. Весь час була непритомною. Цірі… перед самим пробудженням… Вона сказала… «Va’esse deireádh aep eigean».
— Вона знає Старшу Мову?
— Не настільки, щоб проказати повну фразу.
— Фраза значить: «Щось закінчується». — Чародійка витерла обличчя долонею. — Ґеральте, це важлива справа. Дівчинка — неймовірно сильний медіум. Не знаю, з чим і з ким вона контактує, але вважаю, що меж контакту для неї немає. Щось хоче нею оволодіти. Щось… щось, занадто потужне для мене. Я за неї боюся. Ще один транс… може закінчитися психічною хворобою. Я з цим не впораюся, не зумію впоратися, не зумію… Якби це було необхідно, я б не зуміла заблокувати, стримати її здібності, не зуміла б, якби не було іншого виходу, назавжди їх пригасити. Ти мусиш скористатися допомогою… іншої чародійки. Здібнішої. Досвідченішої. Ти знаєш, про кого я.
— Знаю. — Він відвернувся, стиснув уста.
— Не опирайся. Не захищайся. Я здогадуюся, чому ти звернувся не до неї, а до мене. Перебори амбіції, подолай жаль і затятість. Це не має сенсу, змучишся. І ризикуєш життям і здоров’ям Цірі. Те, що, скоріше за все, станеться з нею при черговому трансі, може бути гіршим за Випробування Трав. Звернися за допомогою до Йеннефер, Ґеральте.
— А ти, Трісс?
— Що — я? — Вона важко сковтнула. — Я неважлива. Я тебе підвела… у всьому. Я була… була твоєю помилкою. Нічим більше.
— Помилки, — сказав він із зусиллям, — для мене так само важливі. Я не викреслюю їх ані з життя, ані з пам’яті. І ніколи не звинувачую в них інших. Ти важлива для мене, Трісс, і завжди будеш важливою. Ти ніколи не заподіяла мені шкоди. Ніколи. Повір мені.
Вона довго мовчала.
— Я залишуся до весни, — вирішила нарешті, змагаючись із тремтінням у голосі. — Буду біля Цірі… Буду пантрувати. День і ніч. Буду біля неї вдень і вночі. А навесні… Навесні ми заберемо її до храму Мелітеле в Елландері. Те, що хоче над нею запанувати, у храмі, може, не матиме до неї доступу. А ти тоді звернешся за допомогою до Йеннефер.
— Добре, Трісс. Дякую тобі.
— Ґеральте?
— Слухаю.
— Цірі сказала ще щось, вірно? Щось, що чув тільки ти. Скажи мені, що воно було.
— Ні, — запротестував він, голос його затремтів. — Ні, Трісс.
— Я прошу тебе.
— Вона говорила не до мене.
— Знаю. Говорила до мене. Скажи, прошу.
— Уже після того, як прийшла до тями… Коли я її підняв… Прошепотіла: «Забудь про нього. Не катуй його».
— Не буду, — сказала вона тихо. — Але забути не можу. Пробач мені.
— Це я в тебе маю просити пробачення. І не тільки в тебе.
— Ти аж настільки її кохаєш, — сказала (не запитала) вона.
— Аж настільки, — признався він упівголоса після довгого мовчання.
— Ґеральте.
— Слухаю, Трісс.
— Будь зі мною сьогодні вночі.
— Трісс…
— Просто будь.
— Добре.
Невдовзі після Мідінваерне сніг припинив іти. Настали морози.
Трісс була біля Цірі вдень і вночі. Пантрувала. Огортала опікою. Зримою і незримою.
Дівчинка майже щоночі просиналася з криком. Марила, тримаючись за щоку, плакала від болю. Чародійка заспокоювала її закляттями й еліксирами, присипляла, тулячи до себе й заколисуючи в обіймах. А потім сама довго не могла заснути, думаючи про те, що Цірі говорила крізь сон і після того, як прийшла до тями. І відчувала страх. Va’esse deirea´dh aep eigean… Щось закінчується…
Так було десять днів і ночей. І нарешті минуло. Закінчилося, зникло без сліду. Цірі заспокоїлася, спала спокійно, без марення, без снів.
Але Трісс пантрувала безустанно. Не відходила від дівчини ні на крок. Огортала опікою. Зримою і незримою.
— Швидше, Цірі! Крок, удар, відскік! Напівоберт, удар, відскік! Рівновага, рівновага лівою рукою, бо впадеш з гребеня! І поб’єш собі… жіночі атрибути!
— Що?
— Нічого. Ти не заморилася? Якщо хочеш, то відпочинемо.
— Ні, Ламберте! Можу ще. Я не така слабка, не думай. Може, спробую скакати через кожен другий стовпчик?
— І не думай! Впадеш, і тоді Мерігольд відірве мені… голову.
— Не впаду!
— Сказав раз, не повторюватиму. Без хвастощів! Упевненіше на ногах! І дихання, Цірі, дихання! Сопеш, наче мамонт, що здихає!
— Неправда!
— Не пищи. Тренуйся! Атака, відскік! Блок! Напівоберт! Блок, повний оберт! Упевненіше на стовпчиках, холера! Не розгойдуйся! Крок, удар! Швидше! Напівоберт! Стрибай і тни! Добре! Дуже добре!