— Мусиш знати. І знаєш.
— Аякже!
— Цірі. Те, що ми робимо, — це битва. Я — твій супротивник. Я хочу й мушу тебе перемогти, бо тут ідеться про моє життя. Я за тебе вищий і сильніший, тож шукатиму можливості для ударів, якими зіб’ю або зламаю твій блок, так, як ти щойно бачила. Навіщо мені оберт? Я вже в сіністрі, дивися. Що простішого, ніж ударити секундою, під пахву, зсередини руки? Якщо я розітну тобі артерію, ти помреш за кілька хвилин. Обороняйся!
— Ха-а-а-а!!!
— Дуже добре. Чудовий швидкий блок. Бачиш, як стає у пригоді тренування зап’ястка? А тепер — увага: багато рубак роблять помилку в статичному блоці, замираючи на мить, тоді можна їх заскочити, ударити — отак!
— Ха-а!!!
— Добре! Але відскакуй, одразу ж відскакуй, входь в оберт! Я можу мати кинджал у лівій руці! Добре! Дуже добре! А тепер, Цірі? Що я зроблю тепер?
— Звідки мені знати?
— Стеж за моїми ногами! Як розподілено вагу мого тіла? Що я можу зробити з такої стійки?
— Усе!
— Тож крутися, крутися, примусь мене розвернутися! Обороняйся! Добре! Не дивися на мій меч, мечем я можу тебе обдурити! Обороняйся! Добре! І ще раз! Добре! Іще!
— Ау-у-у-у!!!
— Недобре.
— Уф-ф… Що я зробила не так?
— Нічого. Я просто швидший. Зніми захисні щитки. Сядьмо на хвилинку, відпочинемо. Ти, певно, заморилася, бігала Шляхом увесь ранок.
— Я не заморилася. Я голодна.
— Зараза, я також. А сьогодні чергування Ламберта, він не вміє готувати нічого, крім галушок… І якби хоча б те вмів добре готувати…
— Коене?
— Га?
— Я усе ще не настільки швидка…
— Ти дуже швидка.
— Чи буду я колись такою швидкою, як ти?
— Сумніваюся.
— Гм-м-м… Ну так. А чи ти… Хто найкращий фехтувальник у світі?
— Поняття не маю.
— Ти такого ніколи не знав?
— Я знав багатьох, які себе такими вважали.
— Ха! Ким вони були? Як звалися? Що вміли?
— Повільніше, повільніше, дівчино. Я не знаю відповідей на ці запитання. Це так важливо?
— Напевно, важливо! Хотіла б я бачити… хто ці фехтувальники. І де вони.
— Де вони — це я знаю.
— Ха! І де?
— На цвинтарях!
— Будь уважною, Цірі. Зараз підвісимо третій маятник, із двома ти вже даєш ради. Кроки виконуватимеш такі самі, як і при двох, зробиш тільки на одне ухиляння більше. Готова?
— Так.
— Сконцентруйся. Розслабся. Вдих, видих. Нападай!
— Ух! Ау-у-у-у… Суча лапа!
— Прошу, не лайся. Сильно отримала?
— Ні, мене тільки зачепило… Що я зробила не так?
— Ти бігла в занадто рівному ритмі, занадто прискорила другий напівоберт, а фінт зробила занадто широко. У результаті тебе винесло просто під маятник.
— Ох, Ґеральте, там зовсім немає місця на фінт і оберт! Вони надто близько висять!
— Там повно місця, я гарантую. Але дистанцію так розраховано, щоб змусити до неритмічних рухів. Це битва, Цірі, не балет. У битві не можна рухатися у ритмі. Рухом ти мусиш вивести супротивника з рівноваги, обдурити його, збити з пантелику. Готова до наступної спроби?
— Готова. Розкачуй ту холерну колоду.
— Не лайся. Розслабся. Атакуй!
— Ха! Ха! Ну і як? Як, Ґеральте? Воно навіть мене не торкнулося!
— Ти також навіть не торкнулася мечем другого мішка. Повторюю, це бій, не балет, не акробатика… Що ти там бурмочеш?
— Нічого.
— Розслабся. Поправ пов’язку на зап’ястку. Не затискай так на руків’ї долоні, це виводить із концентрації, заважає рівновазі. Дихай спокійно. Готова?
— Так.
— Уперед!
— У-у-у-ух!!! А щоб тебе… Ґеральте, це неможливо зробити! Замало місця на виверт і зміну ноги. А коли я б’ю з двох ніг, без виверта…
— Я бачив, що діється, коли ти б’єш без виверта. Болить?
— Ні. Не дуже…
— Сядь тут, біля мене. Відпочинь.
— Я не заморилася. Ґеральте, я того третього маятника не проскочу, хоч би відпочивала й десять років. Швидше не можу…
— І не мусиш. Ти достатньо швидка.
— Тоді скажи мені, як це зробити? Одночасно напівоберт, ухиляння й удар?
— Усе дуже просто. Ти не звернула уваги. Я казав, перш ніж ти почала, — потрібно на одне ухиляння більше. Ухиляння. Додатковий напівоберт — не потрібен. За другим разом ти все робила добре і пройшла усі маятники.
— Але не вдарила по мішку, бо… Ґеральте, без напівоберту я не можу вдарити, бо сповільнююся і не маю того, ну, як він зветься…
— Інерції. Це правда. Тож набери інерції й енергії. Але не через ухиляння і зміну ноги, бо на це не вистачить часу. Удар маятник мечем.