Вона кинулася до Трісс, яка лежала серед розсипаних діжок і скринь, схопила її за вбрання і потягла в бік перекинутого фургона. Чародійка стогнала, тримаючись за голову над вухом. Зовсім поряд із Цірі раптом загупали копита, захропіли коні — двоє ельфів, розмахуючи мечами, віджимали в їх бік Ярпена, який люто кидався з боку на бік. Ґном крутився, наче дзиґа, вправно відбиваючи сокирою удари, що падали на нього. Цірі чула прокльони, стогони і дзвін металу.
Від палаючого конвою відділилася ще одна запряжка, летіла в їхній бік, волокла за собою дим і полум’я, сіяла запалене шмаття. Візниця звисав безвладно з козел, поряд стояв Яннік Брасс, ледве втримуючи рівновагу. Однією рукою він тримав віжки, другою відбивався від двох ельфів, які мчали по обидві сторони фургона. Третій скойа’таель, порівнявшись із кіньми запряжки, пакував їм у боки стрілу за стрілою.
— Стрибай! — гарикнув Ярпен, перекрикуючи шум. — Стрибай, Янніку!
Цірі побачила, як розігнаний фургон наздоганяє галопом Ґеральт, як коротким, ощадливим ударом меча змітає з сідла одного з ельфів, а Венк, підскакуючи з іншого боку, рубає іншого, того, що стріляв у коней. Яннік кинув віжки і стрибнув — просто під копита коневі третього скойа’таеля. Ельф зіп’явся у стременах і рубанув мечем. Ґном упав. Тієї ж миті палаючий фургон увірвався між тими, що билися, розкидав їх і розпорошив. Цірі в останню мить зуміла відтягнути Трісс із-під копит ошалілих коней. Вага із тріском виламалася, фургон підскочив, загубив колесо й перекинувся, розсіюючи навколо вантаж і тліючі дошки.
Цірі затягнула чародійку під перекинутий фургон. У тому їй допоміг Полі Дальберг, який раптом опинився поряд, а їх обох заслонив Ґеральт, увіпхнувши Плітку між ними та атакуючими скойа’таелями. Навколо воза закипіло, Цірі чула брязкіт клинків, крики, хропіння коней, стук копит. Ярпен, Венк і Ґеральт, оточені ельфами з усіх боків, билися, наче оскаженілі дияволи.
Бійців раптом розкидала запряжка Регана, який борюкався на козлах із товстим половинчиком у кабаті з рисячого хутра. Половинчик сидів на Регані й намагався заколоти його довгим ножем.
Ярпен спритно скочив на воза, схопив половинчика за шию і копнув його через борт. Реган страшно закричав, підхопив віжки, шмагнув коней. Запряжка шарпнулася, фургон покотився, блискавично набираючи швидкість.
— По колу, Регане! — заревів Ярпен. — По колу! Довкола!
Фургон повернув і знову рушив на ельфів, розкидаючи їх. Один скочив, схопив правого запряжного за вуздечку, але не зумів утримати, інерція кинула його під копита та колеса. Цірі почула страшний крик.
Другий ельф, галопуючи поряд, тяв мечем навідліг. Ярпен відхилився, клинок задзвонив по обручу, що підтримував полотнище, розгін виніс ельфа наперед. Ґном раптом згорбився, різко махнув рукою. Скойа’таель зойкнув і вигнувся у сідлі, звалився на землю. Між його лопатками стирчав чекан.
— Ну, давайте, сучі діти!!! — горлав Ярпен, крутячи сокирою. — Хто ще? Гони по колу, Регане! По колу!
Реган, трясучи закривавленою чуприною, зігнувшись на козлах серед свисту стріл, вив, наче безумець, і безжально шмагав коней. Запряжка летіла по тісному колу, створюючи рухомий, дихаючий полум’ям і димом бар’єр навколо перекинутого фургона, під який Цірі затягла напівпритомну, потовчену чародійку.
Неподалік від них танцював кінь Венка, мишастий жеребчик. Венк горбився, Цірі бачила білі пера стріли, що стирчали з його боку. Не зважаючи на рану, він управно відбивався від двох піших ельфів, які атакували його з двох сторін. На очах у Цірі друга стріла вдарила його в спину. Комісар впав грудьми на зашийок коня, але втримався у сідлі. Полі Дальберг стрибнув йому на допомогу.
Цірі залишилася сама.
Сягнула по меч. Клинок, який під час тренувань вислизав з-за спини наче блискавка, зараз нізащо не хотів витягатися, пручався, грузнув у піхвах, наче в смолі. Серед виру, що кипів навколо, серед рухів настільки швидких, що аж розмазувалося в очах, меч її здавався неприродно повільним і чужим, здавалося, що минуть століття, перш ніж він повністю вистромиться. Земля тряслася і тремтіла. Цірі раптом зорієнтувалася, що то не земля. Що то її власні коліна.
Полі Дальберг, шурхаючи сокирою ельфа, що пер на нього, волік по землі пораненого Венка. Поряд із фургоном промайнула Плітка, на ельфа звалився Ґеральт. Він десь загубив пов’язку, біле волосся розвівалося. Брязнули мечі.