Філіппа Ейльгарт і Шеала де Танкарвіль уклонами виразили своє задоволення її словами. Ассіре вар Анагід подякувала усмішкою.
— Для вирішення залишилася нам на сьогодні справа Дол Блатанна, — сказала Сабріна. — Зміст меморандуму імператора Емгира нам відомий. Королі внизу ще не встигли обговорити цю проблему, але вже просигналізували про свої бажання. Зайняв позицію й найбільш, я б сказала, зацікавлений. Король Демавенд.
— Позиція Демавенда, — зреагувала Шеала де Танкарвіль, ховаючи шию в боа зі сріблястих лисів, — має моменти компромісу, що заходить досить далеко. Це позиція позитивна, продумана й виважена. Шілярд Фітц-Естерлен матиме серйозні проблеми, бажаючи аргументувати подальші поступки. Не знаю, чи захоче він цього.
— Захоче, — спокійно ствердила Ассіре вар Анагід. — Бо має такі інструкції з Нільфгарду. Буде звертатися до ad referendum[42] і складати ноти. Буде пручатися десь добу. Після того піде на поступки.
— Нормально, — утяла Сабріна Ґлевіссіг. — Як нормально й те, що нарешті десь зустрінуться й щось узгодять. Але не будемо на те чекати, зараз домовимося, що саме ми їм урешті-решт дозволимо. Франческо! Відізвися! Адже це про твою країну йдеться.
— Саме тому, — чарівно всміхнулася Маргаритка з Долин. — Саме тому я й мовчу, Сабріно.
— Переможи гордощі, — серйозно сказала Маргарита Ло-Антіль. — Ми мусимо знати, що маємо дозволити королям.
Франческа Фіндабайр усміхнулася ще чарівніше.
— Для справи миру й pro bono publico, — сказала, — я погоджуюся на пропозицію короля Демавенда. Можете, дорогенькі дівчата, з цього моменту перестати титулувати мене «найсвітлішою пані», вистачить просто «ваша світлість».
— Ельфійські жарти, — скривилася Сабріна, — аж ніяк мене не смішать. Певно, тому, що я їх не розумію. Що з іншими умовами Демавенда?
Франческа тріпнула віями.
— Я погоджуюся на рееміграцію людських поселенців і на повернення їхніх маєтків, — сказала серйозно. — Гарантую рівноправ’я всіх рас…
— Побійся богів, Енідо, — засміялася Філіппа Ейльгарт. — Не погоджуйся на все! Постав якісь умови!
— Поставлю. — Ельфійка раптом споважніла. — Я не погоджуюся на ленну клятву. Хочу Дол Блатанна як алод. Жодних повинностей, окрім обітниці лояльності й незавдавання шкоди сюзерену.
— Демавенд не погодиться, — коротко оцінила Філіппа. — Він не відмовиться від доходів і рент, що давала йому Долина Квітів.
— У цьому питанні, — Франческа звела брови, — я готова до двосторонніх перемовин і впевнена, що ми досягнемо консенсусу. Алод не змушують до виплат, але ж виплати не забороняють і не виключають.
— А що з фідеїкомісом? — не відступала Філіппа Ейльгарт. — Що з прімогенітурою? Погоджуючись на алод, Фольтест захоче гарантій неподільності князівства.
— Фольтеста, — знову всміхнулася Франческа, — і справді могли б обдурити мої шкіра та фігура, але тобі, Філіппо, я дивуюся. Вік, коли можливе було запліднення, у мене давно вже позаду. Щодо прімогенетури та фідеїкомісу, то побоювання Демавенда ні до чого. Це я буду ultimus familiae[43] роду володарів Дол Блатанна. Хоча, незважаючи на начебто корисну для Демавенда різницю у віці, проблеми спадку після мене вирішувати ми станемо не з ним, а, скоріше, із його онуками. І запевняю пані, що в тій справі не буде спірних пунктів.
— У тій — ні, — погодилася Ассіре вар Анагід, дивлячись в очі ельфійській чародійці. — А що зі справою бойових команд Білок? Що з ельфами, які билися на боці Імперії? Якщо не помиляюся, ідеться тут про більшість твоїх підданих, пані Франческо?
Маргаритка з Долин перестала всміхатися. Глянула на Іду Емен, але мовчазна ельфійка із Синіх гір уникала її погляду.
— Pro publico bono… — почала й обірвала себе. Ассіре, також дуже серйозна, кивнула на знак того, що розуміє.
— Що ж поробиш, — сказала повільно. — Усе має свою ціну. Війна вимагає жертв. Мир, як виявляється, також.
— Еге ж, така правда, — повторив замислено пілігрим, дивлячись на ельфа, який сидів з опущеною головою. — Перемовини про мир — це базар. Ярмарок. Щоб одні могли бути купленими, інші мусять бути проданими. Так світ і крутиться. Справа в тому, аби не купити задорого…
— І не продатися задешево, — закінчив ельф, не підводячи голови.
42
«За схвалення» (