Прибув запізнілий гість, один із Блокових приятелів, і Блок зрадів нагоді запитати його, чи випадало йому коли чути Ра-хилину декламацію, після чого заходився розповідати про неї сам, так присмачуючи і так смакуючи своє враження від цього модерністського читання, що такої втіхи, як зараз, він не відчував запевне і під час слухання. Відтак Блок із надмірним уже екстазом, з’їхавши на фальцет, поздоровив Рахиль, і відрекомендував їй свого друга, який заявив, що ніхто його ще так не захоплював, як вона, Рахиль, а Рахиль, знаючись нині тільки з дамами вищого світу і несамохіть наслідуючи їх, відрекла: «О! я дуже рада, ваша оцінка — для мене велика честь». Блоків приятель спитав її, що вона думає про Берму. «Бідолашна жінка, вона вже надірвала собі пупок. Я б не сказала, що це була особа безталанна, хоча правдивого таланту Бог їй не дав, їй аби тільки бити себе у груди чи заламувати руки. Але, зрештою, вона принесла користь: грала з більшою експресією, ніж інші, до того ж була особа славна, добра, офірувала своє здоров’я для інших. Але, з другого боку, вона вже давно не заробляє ні шеляга, публіці давно вже, навіть дуже давно, не подобається її манера... А втім, — додала вона з усміхом, — скажу вам, що мій вік уже не дозволяв мені бачити її, звичайно, останнім часом, а коли я ще була замолода, то не годна була гаразд розібратися». — «Виходить, вона декламувала так собі? — ризикнув запитати Блоків друг, аби підлестити Рахилі, на що Рахиль відповіла: «Ет, вона ніколи не вміла прочитати жодного вірша: це була проза, китайщина, волапюк, усе, тільки не вірш».
Але я здавав собі справу, що плин часу не конче веде до поступу в мистецтвах. Скажімо письменник XVII сторіччя, який не знав ані французької Революції, ані наукових відкриттів, ані війни, може перевищувати сьогоднішнього письменника, і як Фагон міг бути лікарем не менш великим, ніж дю Бульбон (перевага генія компенсує тут брак знань), так само й Берма була, як то кажуть, на сто голів вища від Рахилі, та час , висунувши її в той самий період, що й Ельстіра, підносив тепер пересіч, хоч і освятив її геній.