Даремно молодик, запізно збагнувши свою помилку, проголошував, що не терпить фараонів, і в зухвальстві своїм зайшов так далеко, що запропонував баронові: «Призначмо зди-банку» — чари розбилися. Відчувалася «липа»— як у книжках письменників, які силкуються вжити арго. Марно молодик перелічував усі «свинства», які виробляв із жінкою; пана де Шарлюса вразило тільки кричуще убозтво тих свинств. А втім, причина була не лише в нещирості. Ніщо не загнане в такі тісні суточки, як насолода і гріх. У цьому разі, ледь змінивши сенс виразу, можна справді сказати, що ми завжди крутимося в тім самім злочиннім колі.