Выбрать главу

— Маєте! — залунало в залі.

— Повне право!

— А чого ж!

— Ще й як!

Але тут Зінька Федорівна подала свій авторитетний голос:

— Левенець — наш найкращий механізатор.

Товариш Жмак миттю підпрігся й собі:

— Ми не дозволимо розпорошувати механізаторські кадри!

Рішучим тоном він хотів надолужити безповоротно втрачене.

Випустив ініціативу з рук. Не в тому напрямку пішла сесія, ой не в тому! Перепаде йому, ой перепаде! Треба рятувати становище, поки не пізно.

— Не дозволимо розпорошувати! — повторив він категорично.

Але демократія авторитетів часом не визнає, а тільки й норовить, як би їх зіпхнути. Розумних доказів слухати не хоче, бо чує тільки власний голос. Вмовляння зневажає. Наказам не скоряється. Погрози відкидає. Заборони ламає.

А ще ж є вищий ступінь демократії: справжнє і послідовне народовладдя. Для нього найперше — гостре відчуття справедливості і якнайвища доцільність у судженнях і діях.

Зінька Федорівна і товариш Жмак, самі того не бажаючи, замахнулися на головні основи народовладдя.

— Як то — не дозволите? — захвилювалася сесія.

— Що це таке?

— І чому механізатора не можна обирати?

— Що ж, механізатор не чоловік?

— І його не можна головою!

— Та я он знаю заступника міністра, який колись був трактористом!

— А отой письменник, що до нас їздить, — він теж трактористом був!

— Та ні, він далі причіплювача не пішов.

— Зато потім бухгалтером колгоспу був.

— Не плутай грішне з праведним: бухгалтером кожен дурень зможе!

Колгоспний бухгалтер, який теж був на сесії, не втримався:

— Прийдеш до мене меду виписувати — я тобі випишу за дурня! — гукнув він.

Загримів сміх, а сміх, як відомо, очищає або, як казали стародавні греки, викликає катарсис. Щоправда, катарсис греки частіше викликали всілякими трагедійними діями, не зупиняючись навіть перед бузувірствами, на які великими мастаками були їхні боги і герої міфів. Але про богів і про міфи ми ще поговоримо при нагоді, а тим часом треба закінчити з урядовою кризою у Веселоярську.

Одне слово, сесія перейшла до діла:

— Обговорювать кандидатуру! — залунали голоси.

— І голосувать!

— Левенець достойний!

— Хочемо Левенця!

Обговорення було одностайне. Гришу до слова не допустили. Головування на сесії перехопив Зновобрать і успішно довів справу до голосування.

— Тепер, кажеться-говориться, — сказав він Гриші, — проводь голосування про увільнення мене від обов’язків.

Гриша провів процедуру, Зновобрать увільнили, записали подяку, рекомендували новому керівництву використати його радником на громадських засадах. Після цього Зновобрать провів голосування по виборах нового голови.

Левенця обрали одноголосно.

— Вітаю і бажаю! — першим потиснув йому руку Зпово- брать. — А тепер твоя перша керівна промова. Плани і все, як кажеться-говориться!

Гриша, не маючи досвіду парламентської діяльності, промимрив слова подяки, потикав-помикав про плани на майбутнє, аж нарешті здогадався і насамкінець попросив товариша Зновобрать сказати своє мудре напутнє слово всім депутатам, сільвиконкому і взагалі їхньому Веселоярську.

Зновобрать згодився, пішов до трибуни, попив водички з графина, оглянув зал і президію, тоді сказав:

— Кажеться-говориться, дорогі товариші, я ще б і попрацював трохи, хоч і старий, бо сьогодні яка ж воно старість? Сьогодні, здається-бачиться, вже й старість не старість.

Зал слухав мертво.

— Але, товариші,— вів далі Зновобрать спокійненько собі і роздумливо, — скажу вам оце прямо: все я терпів і міг би й далі терпіти, а от кіз уже не зміг! Кажеться-говориться, прийшла коза до воза і сказала: ме-еке! Того й попросився у вас і дякую, що прислухалися до моєї просьби.

І кинув погляд з-під брів на товариша Жмака, а тоді на Зіньку Федорівну. І нікуди не сховаєшся від того, і не зіщулишся, і не змалієш, бо й товариш Жмак та й Зінька Федорівна укомплектовані не для змаління, а для викрасовування. Тут же виходила деяка невідповідність. А невідповідність породжує сміх і регіт.

Який тільки регіт запанував на сесії! Непарламентський? Згода. Зате справедливо і корисно для здоров’я. Тим, хто регоче.

А реготали від козячого питання, або ж козоепопеї.

Козоепопея

(Ексордіум)[5]

Козяче питання у Вееелоярську вигадав, підготував і провів з усім адміністративним блиском товариш Жмак.