Попри викриття Сноудена, Александер продовжував упиратися. Невтішні новини щодо слабкої кібероборони лише посилили його арґументи про те, що АНБ повинно відігравати впливовішу роль у захисті країни. У жовтні 2013 року на конференції з питань кібербезпеки у Вашинґтоні, спонсованій компанією Raytheon, що працює за контрактом на оборонну сферу, Александер просив більше повноважень для захисту фінансового сектора, висуваючи доволі сумнівні технічні арґументи. Він мріяв, що банки надаватимуть АНБ інформацію в режимі реального часу, щоб агентство могло виявити «кіберпакет, ладний знищити Волл-стріт» і перехопити його, наче ракету. Термін «кіберпакет» у цьому контексті не має очевидного пояснення. Імовірно, Александер мав на увазі, що просунутий комп’ютерний «хробак» або вірус може порушити роботу комп’ютерів фінансової установи чи пошкодити інформацію, яка зберігається на цих комп’ютерах. Проте твердження, що один-єдиний пакет даних зможе знищити Волл-стріт, звісно, було абсурдним. Стверджувати таке – це наче заявити, що пейнтбольна кулька може вивести з ладу танк.
Рівень перебільшення Александером кіберзагроз і таке спрощене пояснення дій у відповідь його власного агентства показало його відчайдушну потребу в суспільній підтримці місії, а також переляк, який він відчував. Сноуден допоміг підірвати репутацію агентства, яку Александер вибудовував упродовж багатьох років.
14. На зорі
17 січня 2014 року Барак Обама встав за кафедру у Великому залі Міністерства юстиції у Вашинґтоні, щоб оголосити своє рішення про те, які програми АНБ зі стеження та кібербезпеки він збереже, а які скасує. Якщо американські шпигуни боялися того, що президент відсуне їх на другий план, то після перших вимовлених ним слів могли зітхнути з полегшенням.
Обама почав із порівняння співробітників АНБ з Полом Ревіром[12], лідером організації «Сини свободи», який створив «секретний розвідувальний комітет» для патрулювання вулиць колоніального Бостона, «щоб доповідати про будь-які ознаки того, що британці готуються до рейдів проти молодих патріотів Америки». Це був найпромовистіший виступ Обами на захист АНБ і радіотехнічної розвідки США. Адже президент щойно порівняв їх з героєм американської революції.
Потому Обама згадав, як під час Громадянської війни шпигуни на повітряних кулях визначали розміри армії конфедератів, як розшифровувалися повідомлення, що розкривали військові плани Японії під час Другої світової війни, і як «перехоплення повідомлень зберігало життя солдатів, коли загони генерала Паттона просувались Європою». І далі в такому самому стилі про те, як президент Гаррі Трумен створив на початку холодної війни Агентство національної безпеки, «щоб ми могли поглянути зсередини на Радянський блок і надати нашим лідерам потрібну їм інформацію для протистояння агресії та уникнення катастрофи».
Виступові Обами передував брифінґ Білого дому, під час якого журналістам були подані президентські пропозиції змін у розвідувальній діяльності АНБ.
Реформи були мінімальними. Обама збирався внести кілька поправок у контраверсійну програму каталогізації записів телефонних розмов американців, а саме пропонував зберігати ці записи не в базах АНБ, а десь в іншому місці. Він залишив Конгресу та міністрові юстиції складне завдання – визначити, де саме зберігатиметься ця інформація. Зрештою, президентська адміністрація та законодавці погодилися, що записи зберігатимуть телефонні компанії, які надаватимуть АНБ доступ до інформації в рамцях розслідувань. Обама також погодився на деякі незначні вдосконалення в питаннях захисту приватного життя іноземців, якими зацікавилося АНБ. Але загалом повноваження АНБ залишилися недоторканими.
Обама відклав реалізацію або й відмовився від усіх пропозицій із приборкання АНБ, отриманих їм від радників. Колись він уже відхиляв пропозицію розділити керівництво АНБ і Кіберкомандування. А зараз знехтував закликом ревізійної комісії позбавити агентство повноважень у сфері інформаційного забезпечення й усунути його від роботи із захисту комп’ютерних систем від кібератак і проникнень. Якби Обама погодився на ці зміни, місія АНБ могла б кардинально змінитись і сама організація змінилася б до невпізнання.
12
Пол Ревір (1735–1818) – один із найвідоміших героїв Американської революції. Як головний вісник Бостонського комітету безпеки, оповіщав повстанців про наближення британських військ.