Наступний і найважливіший крок у навчанні кібервоїнів – це стажування на робочому місці, «з пальцями на клавіатурі», – розповідає генерал-лейтенант Майкл Басла, керівник підрозділу інформаційного домінування і головний фахівець із питань інформації військово-повітряних сил. Поняття «інформаційного домінування» охоплює пропаганду, дезінформацію і комп’ютерні операції. А головний фахівець із питань інформації – це головний технар організації, відповідальний за актуалізацію та підтримку мереж. Фахівці з технічного обслуговування мереж у військово-повітряних силах працюють пліч-о-пліч із фахівцями із захисту цих мереж, а також із тими людьми, які проводять атаки. Це одне велике об’єднання технарів.
Приблизно 90 % кіберпідрозділів ВПС (в яких станом на 2013 рік служило близько 12 600 осіб) працює на оборону. Вони охороняють мережі, латають уразливі місця та намагаються стежити за оновленнями в програмному й апаратному забезпеченні, які можуть створювати «діри» у захисті. Менше 1 % кібервоїнів військово-повітряних сил займаються тим, що Басла називає «вишуканою» роботою з проникнення в комп’ютерні системи ворога.
У цієї диспропорції є дві серйозні причини. Насамперед, напад значно складніший за оборону. Їхні інструменти й методи здебільшого однакові. Але наказати захисникові піти та зламати надійно захищений ворожий комп’ютер – це наче попросити автомеханіка, хоч би яким обдарованим він є, відремонтувати двигун реактивного літака. Він може розуміти засадничі принципи, проте застосування теорії на практиці – значно складніше завдання.
Друга причина такого маленького відсотка наступальних операцій полягає в тому, що військові зробили ведення кібервійни пріоритетним завданням зовсім нещодавно. Захист військових мереж і комп’ютерів, кількість яких за останніх 15 років значно зросла, тривалий час був частиною цієї місії. Нині акцент змістився, позаяк кібервійна інтегрована до загальної військової доктрини.
Проте якщо колись почнеться війна, американська кіберармія зіштовхнеться з не менш підготованим й у кілька разів більшим ворожим військом.
Групи хакерів із Китаю діють понад десять років. Кілька перших зразків їхньої роботи датовані 1999 роком, коли американські війська ненавмисно розбомбили китайське посольство в Югославії під час війни в Косово. Розлючені «хакери-патріоти» зламали сайти Міністерств енергетики, внутрішніх справ і Служби національних парків США. Хакери замінили контент сайтів антиамериканськими лозунгами: «Протестуйте проти нацистських дій США! Протестуйте проти брутальних дій НАТО!». Білий дім зазнав масованої DDOS-атаки[4], під час якої сервер не міг упоратись із вхідним трафіком. З обережності Білий дім вимкнув сервер на три дні.
Нині ці групи китайських хакерів, мотивовані відчуттям національної гордості й опором іноземному війську, отримують накази від керівників китайських військових і розвідувальних служб. Вони не виступають під прапором Народно-визвольної армії, яка таємно надає їм підтримку й водночас не зауважує їхнього існування. Останнім часом робота хакерів полягає здебільшого у викраданні інформації. Китайські хакери проникали або намагалися зламати секретні комп’ютерні системи кожного міністерства або підрозділу федерального уряду. Вони зламали незліченну кількість баз даних, викрадаючи комерційні таємниці. Так само як ті хакери, які 2007 року проникли в мережі підрядників Міністерства оборони, вони вишукують будь-які клапті інформації (малі чи великі), які дають Китаю військову або економічну перевагу та сприяють глобальній стратегії розвитку країни.
Китайські хакери талановиті й невтомні. А також безсоромні. Вони частіше нехтують замітанням слідів, ніж їхні американські противники. Почасти тому, що знають: американський уряд не оголошуватиме, що його найважливіші торговельні партнери й кредитори стали жертвами глобальної шпигунської кампанії. Але китайці вважають кібершпигунство і кібервійну тактичними прийомами, що допомагають їхній країні конкурувати з передовішими економічними, військовими і розвідувальними організаціями. Вони не надто переймаються голосом сумління, зламуючи системи конкурентів, бо знають, що це одна з небагатьох можливостей отримати бодай якусь перевагу над противниками. Китай не має океанської флотилії, здатної вести бойові дії в Світовому океані. Але у нього є кібервійсько, спроможне завдати шкоди американським об’єктам з іншого кінця світу.
Китайське кібервійсько, так само як аналогічні підрозділи в Росії, розробило технології зламування американських військових літаків. Зокрема, китайці винайшли метод упровадження комп’ютерних вірусів через безпровідний зв’язок у системи трьох моделей літаків, які військово-повітряні сили США використовують для спостереження та розвідки. За допомогою електромагнітних хвиль хакери атакують бортові системи спостереження. Це геніальна й потенційно руйнівна тактика: такий удар може вивести з ладу системи керування літаком, спричинивши авіакатастрофу.
4
DDOS-атака (англ. [Distributed] Denial-of-service attack) – напад на комп’ютерну систему з метою зробити її недоступною для постійних користувачів.