Молодий аналітик однієї з «мисливських» команд АНБ, що стежили за зловмисними вторгненнями, виявив у військовій комп’ютерній мережі шкідливу програму. Це був маячок, який надсилав сигнали розташованому невідь-де головному комп’ютерові, запитуючи інструкції для дій – можливо, скопіювати файли або стерти всі дані. Ця ситуація сама по собі не була аж надто тривожною. Однак сигнали виходили із секретної мережі, яку використовувало Центральне командування США, що вело війни в Іраку й Афганістані. Усі вважали, що проникнення в цю мережу неможливе, позаяк вона не під’єднана до інтернету.
У жодну секретну ізольовану мережу досі ніхто не проникав. Такі мережі не під’єднували до глобальної мережі інтернет, позаяк через них проходили важливі надсекретні військові повідомлення, зокрема плани воєнних дій і накази підрозділам на полі бойових дій. Протягом кількох наступних днів аналітики працювали не покладаючи рук – намагалися визначити, як саме шкідлива програма потрапила до мережі, припускаючи, що, найімовірніше, вона проникла всередину випадково, із зараженого USB-носія, яким скористався якийсь солдат в Афганістані. Саме там спостерігалася найбільша кількість заражень комп’ютерів. І це становило ще одну проблему – програма була заразливою і швидко поширювалася, самовідтворюючись і проникаючи в інші комп’ютери мережі через USB-носії. Аналогічне ПЗ виявили також у двох інших секретних мережах.
Керівники АНБ запідозрили роботу ворожої розвідки, яка намагалася викрасти секретну військову інформацію. Аналітики вважали, що заражений USB-носій могли підкинути, приміром, на автостоянці, де він чекав на якусь довірливу людину – такого собі «пацієнта нуль», – яка би підібрала знахідку й вставила у захищений комп’ютер Центрального командування або на військовій базі. Шкідлива програма не могла під’єднатися до інтернету, щоб отримати інструкцію. Проте шпигун міг керувати нею, перебуваючи на відстані кількох кілометрів від зараженого комп’ютера, за допомогою радіосигналу – АНБ також використовувало подібне обладнання, інсталюючи шпигунське ПЗ у локальні мережі. Існували ознаки того, що «хробак» проникав також у несекретні системи, які мали з’єднання із зовнішнім світом, і міг стати для іноземних шпигунів точкою входу в мережі Пентаґону.
Це проникнення було безпрецедентним в історії військових і розвідувальних служб. Александер вирішив, що час оголошувати тривогу.
Генерал ВПС Майкл Басла працював у Пентаґоні в п’ятницю ввечері, коли надійшов тривожний дзвінок із Форт-Міда. Басла обіймав тоді посаду заступника директора Об’єднаного комітету з питань командування, контролю, зв’язку і комп’ютерних систем. Він миттєво збагнув небезпеку, про яку повідомили керівники АНБ. «Так багато слів, – згадував Басла згодом, – щоб повідомити: “Г’юстон, у нас проблема”»[10].
Колесо державної військової машини почало обертатися. Тієї ночі Басла разом із керівниками АНБ провів нараду з адміралом Майклом Малленом – головою Об’єднаного комітету і старшим військовим радником президента Буша. Агентство проінформувало заступника міністра оборони Ґордона Інґленда, який разом із лідерами Конгресу брав діяльну участь у впровадженні «Ініціативи оборонної промисловості».
Ніхто не знав напевно, коли саме шкідливе ПЗ спробує виконати свою місію, хоч би у чому вона полягала. Проте члени пошукової групи АНБ, які виявили «хробака», вважали, що знають спосіб його нейтралізації. «Хробак» надсилав запит головному серверові, вимагаючи інструкцій. Чом би не дати «хробакові» те, чого він хоче? Фахівці пошукової групи хотіли підмінити сервер управління, зв’язатися з «хробаком» і наказати йому перейти в режим сну і не робити наступних кроків. Цей план не був цілком безпечним. Якщо група порушить або зупинить роботу важливих мережевих програм, як-от секретного зв’язку між командирами на полі бою, це може зашкодити військовим операціям в Афганістані та Іраку. Секретна мережа повинна працювати без перешкод.
Однак Пентаґон погодився на план АНБ, якому дали кодову назву «Американська картеч» (Backshot Yankee). Фахівці пошукової групи провели ніч із п’ятниці на суботу за детальною розробкою плану, поглинаючи содову, щоб не заснути, і вгризаючись у піцу. В суботу зранку вони поставили сервер у вантажівку й вирушили в розташоване неподалік Агентство оборонних інформаційних систем, яке керувало глобальними телекомунікаційними системами Міністерства оборони. Сервер заразили шкідливим ПЗ, а потому активували комп’ютера-самозванця, який скомандував «хробакові» вимкнутися. План подіяв.
10
Це фраза, яку вимовив командир американського космічного корабля «Аполлон-13» Джеймс Ловелл під час експедиції на Місяць у 1970 році, повідомляючи космічний центр у Г’юстоні про вибух кисневого балону і виведення з ладу двох із трьох батарей паливних елементів. Фраза стала популярною після виходу фільму «Аполлон-13» у 1974 році.