Диспозиція, яку склав Вейротер в Аустерліцькому бою, була зразком довершеності серед творів цього характеру, але її все ж осудили, осудили за її довершеність, за надмірну докладність.
Наполеон у Бородінському бою виконував свою справу представника влади так само добре, і ще краще, ніж в інших боях. Він не зробив нічого шкідливого для перебігу бою; він схилявся до поглядів більш розсудливих; він не плутав, не суперечив сам собі, не злякався і не втік з поля бою, а зі своїм великим тактом і досвідом війни спокійно і гідно виконував свою роль гаданого начальствування.
XXIX
Повернувшись після другої клопітної поїздки по лінії, Наполеон сказав:
— Шахи поставлено, гра почнеться завтра.
Звелівши подати собі пуншу і покликавши Боссе, він почав з ним розмову про Париж, про деякі зміни, які він мав намір зробити в maison de I’impératrice[135], дивуючи префекта своєю пам’ятливістю на всі подробиці придворних стосунків.
Він цікавився дрібницями, жартував про любов Боссе до мандрів і недбало балакав так, як це робить знаменитий оператор, упевнений у своїй справі і добре знаючи її, в той час, як він. закочує рукави і надіває фартух, а хворого прив’язують до ліжка: «Справа вся в моїх руках і в голові, ясна і певна. Коли треба буде почати справу, я зроблю її, як ніхто інший, а тепер можу жартувати, і чим більше я жартую і спокійний, тим більш ви повинні бути впевненими, спокійними і здивованими з мого генія».
Кінчивши свою другу склянку пуншу, Наполеон пішов відпочити перед серйозною справою, що, як йому здавалося, чекала на нього завтра.
Він так цікавився цією справою, що не міг спати і, незважаючи на те, що від вечірньої вільгості посилився нежить, о третій годині ночі, голосно сякаючись, вийшов до великого відділу намету. Він спитав, чи не пішли звідси росіяни. Йому відповіли, що вогні у ворога на тих самих місцях. Він схвально кивнув головою.
Черговий ад’ютант увійшов до намету.
— Eh bien, Rapp, croyez-vous, que nous ferons de bonnes affaires aujourd’hui?[136] — звернувся до нього Наполеон.
— Sans aucun doute, Sire[137], — відповів Рапп.
Наполеон подивився на нього.
— Vous rappelez-vous, Sire, се que vous m’avez fait l’honneur de dire à Smolensk, — сказав Рапп, — le vin est tiré, il faut le boire[138].
Наполеон насупився і довго мовчки сидів, опустивши голову на руку.
— Cette pauvre armée, — сказав він раптом, — elle a bien diminué depuis Smolensk. La fortune est une franche courtisane, Rapp; je le disais toujours, et je commence à l’éprouver. Mais la garde, Rapp, la garde est intacte?[139] — запитливо сказав він.
— Oui, Sire[140], — відповів Рапп.
Наполеон узяв пастилку, поклав її в рот і подивився на годинник. Спати йому не хотілось, до ранку було ще далеко; а щоб убити час, розпоряджень ніяких не можна вже було робити, бо всі були зроблені і тепер виконувались.
— A-t-on distribué les biscuits et le riz aux régiments de la garde?[141] — суворо спитав Наполеон.
— Oui, Sire[142].
— Mais ie riz?[143]
Рапп відповів, що він передав накази государя про рис, але Наполеон незадоволено похитав головою, наче він не вірив, що наказ його було виконано. Слуга увійшов з пуншем. Наполеон звелів подати другу склянку Раппу і мовчки ковтками пив зі своєї.
— У мене нема ні смаку, ні нюху, — сказав він, принюхуючись до склянки. — Цей нежить набрид мені. Вони балакають про медицину. Яка медицина, коли вони не можуть вилікувати нежитю? Корвізар дав мені ці пастилки, та вони нічого не помагають. Що вони можуть лікувати? Лікувати не можна. Notre corps est une machine à vivre. Il est organisé pour cela, c’est de nature; laissez-y la vie à son aise, qu’elle s’y défende elle même: elle fera plus que si vous la paralysiez en l’encombrant de remèdes. Nofte corps est comme une montre parfaite qui doit aller un certain temps; l’horloger n’a pas la faculté de l’ouvrir, il ne peut la manier qu’à tâtons et les yeux bandés. Notre corps est une machine à vivre, voilà tout[144]. — І наче ставши на шлях визначень, definitions, які любив Наполеон, він несподівано зробив нове визначення. — Чи знаєте ви, Рапп, що таке воєнне мистецтво? — спитав він. — Уміння бути сильнішим за ворога в певний момент. — Voilà tout[145].
Рапп нічого не відповів.
— Demain nous allons avoir affaire à Koutouzoff![146] — сказав Наполеон. — Побачимо! Пам’ятаєте, в Браунау він командував армією і ні разу за три тижні не сів на коня, щоб оглянути укріплення. Побачимо!
Він подивився на годинник. Була ще тільки четверта година. Спати не хотілося, пунш було допито, і робити все ж було нічого. Він встав, пройшовся туди й сюди, одягнув теплий сюртук та капелюха і вийшов з намету. Ніч була темна й сира; ледве чутна вільгість падала згори. Вогнища неяскраво горіли поблизу, у французькій гвардії, і далеко крізь дим блищали по російській лінії. Скрізь було тихо, і ясно було чутно шурхіт і тупіт руху французьких військ, які почали вже займати позиції.
138
— Чи пам’ятаєте ви, государю, ті слова, які ви зволили сказати мені у Смоленську: вино відкорковано, треба його випити.
139
— Бідолашна армія, вона дуже поменшала після Смоленська. Фортуна справжня розпутниця, Рапп. Я завжди це казав і починаю відчувати. Але гвардія, Рапп, гвардія ціла?
144
Наше тіло є машина для життя. Воно для цього створено. Дайте спокій життю в ньому, хай життя само захищається, воно більше зробить само одно, ніж тоді, коли ви йому заважатимете ліками. Наше тіло схоже на годинник, який повинен іти певний час; годинникар не може відкрити його і лише напомацки і з зав’язаними очима може керувати ним. Наше тіло є машина для життя.