Дрейпер не вистачало фантазії уявити собі багатство, розміри якого дозволять мати власний корабель лиш для перегонів. Те, що та сама дівчина втекла аби стати бунтівницею в АЗП багато розповідає про відношення між багатством і задоволеністю, але Боббі не так-то й легко вдаватися до такої глибокої філософії.
Вона зростала у міцному марсіянському середньому класі. Її батько відслужив двадцятку як сержантом морської піхоти, а по звільненню пішов у приватні структури радником з безпеки. У Дрейперів завжди був пристойний будинок. Вона з двома старшими братами відвідували приватну школу, а її брати обидва вступили до університету без кредитів на навчання. Зростаючи, Боббі ніколи не вважала себе бідною.
Тепер стала.
Володіння своїм власним судном для перегонів це не просто багатство. Це щось типу еволюції. Це прикметне споживання, яке до лиця земним королівським родинам, піраміда фараонів з реактивним двигуном. Боббі подумала що це найбезглуздіший вибрик про який вона чула.
А потім вона вилізла у приватній станції Жуля-П'єра Мао в точці L547 після короткого перельоту шатлом.
Жуль не паркував свої судна на орбіті на суспільні станції. Він не користувався навіть корпоративною станцією «Мао-Квіка». Це була повносправна космічна станція на орбіті Землі виключно для його особистих космічних кораблів, і влаштована була вона на всю губу. Це був рівень екстравагантності, який ніколи не спадав їй на думку.
Також вона подумала що це робить Мао дуже небезпечним. Все що він робить, демонструє його свободу від обмежень. Він був людиною без рамок. Вбивство вищого посадовця з уряду ООН може бути кепською справою. Може вилитися у серйозні видатки. Але воно ніколи не стане ризикованим для людини його статків і могутності.
Авасарала цього не помічала.
- Ненавиджу обертову гравітацію, - мовила стара жінка, сьорбаючи паруючий чай. Їм на станції потрібно було перечекати години три, але жінкам були надані апартаменти з чотирма повноцінними спальнями з душем в кожній і чималим лаунжем. Величезний екран, що претендував на роль вікна демонстрував серпик Землі на чорному фоні, з континентами під вуаллю хмар. У них була особиста кухня з трьома одиницями персоналу, найскладнішим завданням яких було приготування кави для помічниці генерального секретаря. Боббі вирішила замовити чималий обід лиш для того, аби їх чимось завантажити.
- Я не можу повірити що ми маємо сісти в корабель цього чоловіка. Ви коли не будь бачили щоб настільки багата людина опинялася за ґратами? Чи навіть була затриманою? Він в прямому сенсі може зайти сюди, встрелити вас в обличчя у прямому ефірі і йому за це нічого не буде.
Авасарала з неї посміялася. Боббі ледь вгамувала хвилю гніву - це був просто страх, що виразився у такій формі.
- Так справи не ведуть, - сказала Кріс’єн, - нікого не встрелять. Вони маргіналізуються – а це вже гірше.
- Ні, це не так. Я бачила як встрелюють людей. Я бачила як встрелюють моїх друзів. Коли ви кажете «Так справи не ведуть», то це ви про людей вашого рівня. Не мого.
Обличчя старшої жінки дещо охололо.
- Так, це те що я мала на увазі. Ми діємо на рівнях з різними правилами. Це немов гра в ґо. Вся справа у впливі. Контроль за дошкою без захоплення її.
- Покер це теж гра, - відказала Боббі, - але раз поз раз ставки підвищуються настільки, що котрийсь з гравців вирішує що простіше порішити іншого хлопця і підти з грішми. Таке постійно відбувається.
Авасарала кивнула не відповідаючи, але було помітно як вона обмірковує слова сержантки. Дрейпер відчула як гнів змінився на раптовий приплив симпатії до цієї сваркої та бундючної старої леді.
- Отже, - мовила Кріс’єн, ставлячи кухлика і кладучи руки їй на коліна, - я чула що ви сказали, сержантко. Я вважаю це малоймовірним але вдячна що ви опинилися тут аби це висловити.
Але серйозно до цього ви не поставились, хотілося закричати марсіянці. Натомість вона попросила офіціанта що був поряд, принести сандвіч з грибами і цибулею. Поки вона жувала, Авасарала сьорбала чай, хрумкала печивком і теревенила про війну і онуків. Боббі намагалася видавати стурбовані звуки коли йшлося про війну і сюсюкання, коли про внуків. Але все про що вона могла думати, це тактичний кошмар – оборона Авасарали на контрольованому ворогом космічному об’єкті.
Її костюм розвідника находився у чималому ящику з написом «Офіційні шати», що його якраз завантажували на яхту Мао. Боббі хотілося вислизнути і убратися в нього. Вона навіть не помітила, що Кріс’єн вже мовчить декілька хвилин.